Сатиричне зображення «хазяїв життя» у казках Щедріна – Салтыков – Щедрін Михайло

Салтиков – Щедрін – один з найбільших сатириків миру. Все своє життя він бичував самодержавство, кріпосництво, а після реформи 1861 року – пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті, у психології людей. Сатира Щедріна спрямована не тільки проти поміщиків, але й проти нових гнобителів народу, яким аграрна реформа царату розв’язала руки, – капіталістів. Великий письменник викриває й лібералів, що відволікають народ від боротьби

Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів трудового народу, але й покірність самих гноблених, їхнє довготерпіння й рабська психологія

Творчість Щедріна пов’язане із традиціями його геніальних попередників: Пушкіна, Гоголя. Але сатира Щедріна більше гостра й нещадна. В усій красі розкрився талант Щедріна – Викривача в нього казках

Письменника завжди залучали народні казки. Крім того, цей жанр дозволяв сховати щирий зміст добутку від цензури. У казках Щедрін розкриває тему експлуатації, дає нищівну критику дворян, чиновників – всіх тих, хто живе за рахунок народної праці. В «Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив» Щедрін зображує двох колишніх великих чиновників, що потрапили на острів. Це генерали – дармоїди, що не принесли ніякої користі державі, все життя прослужившие в реєстратурі, що потім скасували «через непотрібність». Щедрін викриває їхній паразитизм. Генерали ні на що не здатно, нічого не вміють робити, уявляють, що «булки народяться в тім самому виді, як нам їх ранком до кофию подають».

Співчуваючи пригнобленому народу, Щедрін виступив проти самодержавства і його слуг. Царя, міністрів і губернаторів висміює казка «Ведмідь на воєводстві». У ній показані троє Топтыгиных, що послідовно поміняли один одного на воєводстві, куди вони були послані левом, щоб «утихомирити внутрішніх супостатів». Перші два Топтыгина займалися різного роду «лиходійствами»: один – дрібними, інший – великими. Топтыгин третій не жадав «кровопролитиев». Щедрін показує, що причина нещасть народних не тільки в зловживанні владою, але й у самому характері самодержавної системи. А це значить, що порятунок народу – у скиненні царату. Така основна ідея казки

У казці « Орел – Меценат» Щедрін викриває діяльність самодержавства в області освіти. Орел – цар птахів – вирішив «завести» при дворі науки й мистецтва. Однак орлові незабаром набридло грати роль мецената: він знищив солов’я – поета, надяг кайдани на вченого дятла й заточив його в дупло, розорив ворон. Письменник показав у цій казці несумісність царату з наукою, освітою й мистецтвом, зробив висновок про те, що «орли для освіти шкідливі».

«Казки» Щедріна – це чудовий художній пам’ятник минулої епохи, приклад осуду всіх форм соціального зла в ім’я добра, краси, рівноправності й справедливості