Чому в ліриці М. Лєрмонтова таке велике місце посідає тема самотності?

1. «Поет іншої епохи». (Зміна становища поета в суспільстві з часів Пушкіна. Розрив з аудиторією. Історичні умови: реакція 30-х років XIX століття (епоха Миколи І). Неможливість активної дії в цей період. Поезія Лєрмонтова — від­дзеркалення настрою часу.)

2. Тема самотності — характерна тема для лірики Лєрмонтова. (Настанова на протиставлення ліричного «я» поета і світу. («Нет, я не Байрон…», «Напо­леон»). Почуття самотності пов’язане з незадоволеністю станом суспільства («Как часто пестрою толпою окружен», «Пророк»). Нарікання на своє поко­ління. Туга за минулим. («Дума», «Печально я гляжу на наше поколенье…»). Головний мотив самотності розкривається як внутрішня боротьба («Жизнь скучна, когда боренья нет…», «Мне нужно действовать», «Парус»).)

3. Пошук шляху виходу з самотності. (Вихід — у єднанні з природою (пейзажна лірика: «Когда волнуется желтеющая нива…», «Тучи», «Утес», «На севере ди­ком…»). Звертання до Бога («Молитва»), Пошук «душі рідної» (інтимна ліри­ка, присвяти друзям: «Я не унижусь пред тобой», «Нет, не тебя так пылко…», «К друзьям»). На думку Лермонтова, світ, його мораль і етика, перетворює по­чуття на їх протилежність, залишаючи «порожнє серце».)

4. Висновок. (Лєрмонтов був самотній на своїй батьківщині. Неприйняття сучас­ного йому світу — його життєва позиція.)