Короткий зміст “Батько” Стриндберга по главах – Частина 2

Те – Те! Взагалі ясність у сімейні відносини можна внести лише одним способом: потрібно женитися, розвестися, стати коханцем своєї колишньої дружини й усиновити власної дитини. Тоді відносини будуть позначені з абсолютною точністю! Що говорить йому Берта? Що він погано обійшовся з мамою, жбурнувши в неї лампу?

И що після цього він – їй не батько? Зрозуміло! Де його револьвер? З нього вже вийняли патрони! На жаль! А Годувальниця?

Що робить із ним зараз Годувальниця? Чи пам’ятає Адольф, як у дитячі роки вона віднімала в нього обманом небезпечну іграшку – ніж? Віддай, мов, змія, а те вжалить! От так само й зараз вона одягла його. Нехай лягає тепер на диван! Бай – Бай! Ні, Ротмістрові позитивно не везе з жінками! Вони все – проти нього: мати боялася його родити, сестра жадала від його підпорядкування, перша ж жінка нагородила його дурною хворобою, дочка, змушена вибирати між ним і матір’ю, стала його ворогом, а дружина стала супротивником, що переслідував його, поки він не звалився намертво!

Але Лаура не збиралася його губити! Може, десь у завулках душі в неї й лежало бажання від нього позбутися, але вона насамперед захищала свої інтереси. Так що, якщо перед ним вона винувата, перед Богом і совістю Лаура чиста

Що ж до підозр його відносно Берти, вони безглузді. Ротмістр вимагає, щоб його накрили похідним мундиром. Він проклинає жінок («Могутня сила впала перед низькою хитрістю, і будь ти проклята, відьма, будьте прокляті всі ви, жінки!

»), але потім кличе на допомогу жінка – мати. Він кличе Годувальницю. Його останні слова: «Заколиши мене, я утомився, я так утомився!

Покійної ночі, Маргрет, благословенна ти в дружинах». Ротмістр умирає, як визначив Доктор, від апоплексичного удару