Іменини Тетяни (по романі Пушкіна «Євгеній Онєгін») – Пушкін Олександр

Сцена іменин Тетяни безпосередньо передує центральному сюжетному вузлу роману: дуелі між Онєгіним і Ленским, що приводить до смерті юного поета. Потрясіння Онєгіна, викликане вбивством Ленского, кардинально міняє героя. Доля Тетяни теж багато в чому визначається тим, що відбулося на її іменинах і наступних подіях. Нарешті, для Ольги історія, що відбулася на іменинах сестри, мала вирішальні наслідки: вона втратила нареченого, і, вийшовши заміж за улана, виїхала з рідних місць. Всім цим визначається значення даної сцени вромане.

Вона підготовлена попередніми подіями: визнанням Тетяни в любові до Онєгіна в її листі і його одповіді в саду; описом взаємин Ленского й Ольги, які незабаром повинні були завершитися одруженням; розповіддю про взаємну ворожість між Онєгіним і його сусідами. Тривожний настрій, пов’язане з описом страшного сну Тетяни, безпосередньо попередній сцені іменин, відповідає фіналу цієї сцени й наступним за нею трагічним подіям

На іменини до Тетяни Онєгін попадає випадково: він нудьгує, а Ленский зазиває його до сусідів, обіцяючи, що нікого іншого там не буде. Насправді ж до Ларіним з’їжджається весь сільський бомонд. Пушкіна з гумором і легкою іронією зображує поміщиків, з раннього ранку, що приїхали в гості цілими родинами. Це так несхоже на манірне столичне суспільство, де все підлегло строгому ритуалу. Забавна штовханина гостей Ларіних у передньої, бурхлива радість дівчин, що довідалися, що «музика буде полкова», а значить і танці. Однієї – Двома рисами намальовані колоритні портрети сусідів: товстого Дріб’язкова, багатодітних Скотининых, «повітового франтика Петушкова» і інших. У такій компанії простенький куплет, перероблений заповзятливим «мосье Трике» спеціально для іменин Тетяни, звучить як вершина галантності. Можна представити, з яким презирством повинен був поставитися до цієї строкатої сільської публіки столичний франт і світський лев Онєгін! Пушкіна психологічно точно мотивує всім цим наступне поводження героя. У той же час сам автор не схильний до настільки ж нещадної оцінки: адже для нього, теж людини світського, важливіше все – таки не форма, а зміст. А тут, серед «доброї родини» сусідів, «нецеремонних друзів», панує простота й природність прояву почуттів, втрачена в холодному петербурзькому світлі. Може бути, і Пушкіна забавляє жирний пиріг, «до несчастию, пересоленный», мовчачи гості, що жують, наступні за рясною їжею простодушні «привіти, поздравленья», чинне чаювання (із блюдечок!), а потім веселі танці. Як несхожий сільський бал на бал петербурзький! Але недарма так музично звучить опис вальсу, «одноманітн і божевільного», перебивається різко ритмом енергійної мазурки, від якої «паркет тріскотів під каблуком».

На цьому веселому музичному тлі й розвертаються події, приведшие до настільки сумних наслідків. Роздратований Онєгін вирішує помститися Ленскому й починає доглядати за Ольгою. Легковажна дівчина весело погоджується потанцювати з Онєгіним, а палкий Ленский, не розібравшись ні в чому, уже придумав страшну історію про підступного звабника й вітряну кокетку. Бідну Тетяну кидає від сліз («з очей хочуть вуж капати») до оживляюче серце надії раптова холодність і настільки ж раптова ніжність Онєгіна, а його залицяння за сестрою вкрай заплутують нещасну дівчину. Але що для Онєгіна почуття всіх цих людей! Адже він один з тих, хто «почитає всіх нулями, а одиницями – себе». Сцена іменин остаточно переконує нас у цьому, а наступні за нею трагічні події показують, що не можна безкарно грати почуттями інших людей: розплата за це може бути страшної й непередбаченої