Короткий зміст Ювенільне море Платонов А. П

Ювенільне море

П’ять днів людин іде в глибину південно – східного степу Радянського Союзу. По дорозі він представляє себе те машиністом паровоза, то геологом – розвідником, те «іншою організованою професійною істотою, – аби тільки зайняти голову безперебійною думкою й відволікти тугу від серця» і міркує про перебудову земної кулі з метою відкриття нових джерел енергії. Це Микола Вермо, що випробував багато професій і відряджений як інженер – електрика в м’ясорадгосп. Директор цього радгоспу Умрищев, зустрівши відрядженого, визначає Миколи Вермо в далекий гурт. Умрищев дає Вермо своя рада – «не сунутися», тому що віковічні страсті – страждання, на його думку, відбуваються тому, що люди «невпинно сунуться, порушуючи розміри спокою».

Разом з Миколою з радгоспу в далекий гурт іде молода жінка, секретар гуртового партосередку Надія Бесталоева. Микола говорить їй, як часто стає нудно тому, що не збуваються почуття, і коли хочеш когось поцілувати, то людина відвертається… Бесталоева відповідає, що вона не відвернеться. Коли вони цілуються, під’їжджає верхи на коні Умрищев і говорить: «Сунешся вже?» Надія обіцяє Умрищеву порахуватися з ним, тому що на гурті повісилася доярка.

Гурт «Батьківські Дворики» має чотири тисячі корів і велике число подспорной живності, будучи надійним джерелом м’ясної їжі для пролетаріату. Коли Вермо й Бесталоева приходять на гурт, там уже перебуває Умрищев. Спробувавши хліб, він дає вказівку «пекти більше смачний хліб». Показує на землю: «Зірвати билину на пішохідній стежці, а те б’є по ногах і заважає зосередитися». Умрищев проводить збори працівників гурта, на якому обговорюються питання перемоги радянської влади над капіталізмом. Бабуся Кузьминишна, що стала називати себе Федератовной, говорить про свою жалість до федеративної республіки, заради якої вона день і ніч ходить і мацає, де що є й де чого немає… Старший гуртоправ Божев боїться, що баба знає про його таємні обміни гарних корів на худих кулацких, але заспокоюється: обвинувачень йому не пред’являють.

Наступного дня ховають доярку Айну. Айна прознала про справи Божева з кулаками, які з ведена гуртовщика міняли своїх корів на відгодованих радгоспних, а також видоювали їх на пасовищах. Божев бив свідка своїх злочинів і один раз зґвалтував. Айна, не витримавши наруги, повісилася. Бесталоева догадується про щирі причини цього самогубства. Вермо йде поперед процесії, граючи на гармоніці по слуху «Аппассионату» Бетховена.

На гурт приїжджає для розслідування комісія на чолі із секретарем райкому. Брат Айны все розповідає. Божева судять і розстрілюють у міській в’язниці. Умрищева посилають в інший колгосп, де він, як опортуніст, робить всі навпаки своїм переконанням, щоб виходило правильно… Директором м’ясорадгоспу стає Бесталоева, що бере собі помічницею Федератовну, а головним інженером призначає Миколи Вермо.

На гурті не вистачає води, і Вермо придумує пропалити землю вольтовой дугою, щоб добратися до похованих вод – ювенільного моря. Бесталоева на нараді активу віддає наказ Миколі робити поки грабарства, а сама вирішує їхати в район за встаткуванням і будматеріалами, щоб з одержанням підземних вод у майбутньому збільшити здачу м’яса в кілька разів.

М’ясорадгосп піддається технічній перебудові: корів убивають електрикою у вежі, брикетують гній для одержання горючею матеріалу, установлюють вітряної двигун для одержання електричної енергії. Вольтовым агрегатом Микола Вермо бурить шпару, добираючись до світної внизу, під землею, води. Цим агрегатом він ріже із землі плити для будівництва жител людям і притулку худобі. Роботу інженера Миколи Вермо приймає делегація з Москви.

Глибокою осінню з Ленінграда відпливає корабель, на борті якого перебувають інженер Вермо й Надія Бесталоева. Вони відряджені в Америку, щоб перевірити там ідею надглибокого буравлення вольтовым полум’ям і навчитися добувати електрика із простору, освітленого небом. На березі їх проводжають Федератовна й Умрищев, якого Федератовна вже давно ідейно перевиховує, захопившись терплячим негативним дідком і ставши його дружиною. Увечері, лягаючи спати в готелі, Умрищев запитує Федератовну, чи не настане на землі сутінок, коли Микола Эдвардович і Надія Михайлівна почнуть із денного світла робити свою електрику.

«Тут лежача Федератовна обернулася до Умрищеву й вилаяла його за опортунізм».