Повний зміст Г. Лонгфелло Пісня про Гайавате (у перекладі И. А. Буніна) Фольклор

Пісня про Гайавате (Вступ)

___Якщо запитаєте, звідки

Ці казки й легенди

З їх лісовим благоуханьем,

Вологою свіжістю долини,

Блакитним димком вігвамів,

Шумом рік і водоспадів,

Шумом, диким і стозвучным,

Як у горах гуркоти грому? -

Я скажу вам, я відповім:

___«Від лісів, рівнин пустельних, Від озер Країни Опівнічної, Із країни Оджибуэев, Із країни Дакотов диких, З гір і тундр, з болотних драговин, Де серед осоки бродить Чапля сиза, Шух – Шух – Га. Повторюю ці казки, Ці старі преданья По наспівах солодкозвучним Музиканта Навадаги». ___Якщо запитаєте, де чув, Де знайшов їх Навадага, – Я скажу вам, я відповім: «У гніздах співочих птахів, по гаях, На ставках, у норах бобрових, На лугах, у слідах бізонів, На скелях, в орлиних гніздах. ___Ці пісні лунали На болотах і на драговинах, У тундрах півночі сумних, Читовейк, зуек, там співав їх, Манг, нирок, гусак дикий, Вава, Чапля сиза, Шух – Шух – Га, И глухарка, Мушкодаза». ___Якщо б далі ви запитали: «Хто ж цей Навадага? Розкажи про Навадагу!» – Я негайно б вам відповістив На запитання такою мовою: ___«Серед долини Тавазэнта, У тиші лугів зелених, В излучистых потоків, Жив колись Навадага. Вкруг індійського селенья Розстелялися ниви, доли, А вдалині стояли сосни, Бор стояв, зелений – улітку, Білий – у зимові морози, Повний подихів, повний пісень. ___Ті веселі потоки Були видні на долині По розливах їх – весною, По вільхах сребристым – улітку, По тумані – у день осінній, По руслу – узимку холодної. Біля них жив Навадага, Серед долини Тавазента, У тиші лугів зелених. ___Там він співав про Гайавате, Співав мені Пісня про Гайавате, – Про його рожденье чудовий, Про його велике життя: Як постився й молився, Як трудився Гайавата, Щоб народ його був щасливий, Щоб він ішов до добра й правди». ___Ви, хто любите природу – Сутінок лісу, шепіт листів, У блиску сонячному долини, Бурхливий злива й заметілі, И стрімкі ріки В неприступних нетрях бору, И в горах гуркоти грому, Що як ляскіт орлиних Тяжких крил лунають, – Вам приніс я ці саги, Цю Пісню про Гайавате! ___Ви, хто любите легенди И народні балади, Цей голос днів минулих, Голос минулого, що вабить До мовчазного роздуму, Що Говорить так по – детски, Що ледь уловить вухо, Пісня це або казка, – Вам з диких країн приніс я Цю Пісню про Гайавате! ___Ви, у чийому юному, чистому серці Збереглася віра в бога, В іскру божу в людині; Ви, хто помнете, що вічно Людське серце Знало прикрості, сомненья И пориви до світлої правди, Що в глибокому мороці життя Нас веде й зміцнює Провидіння незримо, – Вам щиро співаю я Цю Пісню про Гайавате! ___Ви, які, блукаючи По околицях зеленим, Де, схилившись на огорожу, Що Посивіла від мохів, Барбарис висить, червоніючи, Забуваєтеся порию На запущеному цвинтарі И читаєте в роздум На могильному камені напис, Недотепну, просту, Але виконану вболівай, И любові, і чистої віри, – Прочитайте ці руні, Цю Пісню про Гайавате!