Ода Державіна «Фелица» – Державін Гаврило

Ода «Фелица» (1782) – перший вірш, що зробив ім’я Гаврила Романовича Державіна знаменитим, що стало зразком нового стилю в росіянці поезії

Своя назва ода одержала від імені героїні «Казки про царевича Хлорі», автором якої була сама Катерина II. Цим ім’ям, що у перекладі з латинського значить щастя, вона названа й в оді Державіна, що прославляє імператрицю й сатирично характеризує її оточення

Історія цього вірша досить цікава й показова. Написано воно було за рік до публікації, але сам Державін не хотів його друкувати й навіть приховував авторство. І раптом в 1783 р. Петербург облетіла новина: з’явилася анонімна ода «Фелица», де були виведені в жартівній формі пороки відомих вельмож, наближених Катерини II, що ода була присвячена. Петербурзькі жителі були чимало здивовані сміливістю невідомого автора. Оду намагалися дістати, прочитати, переписати. Княгиня Дашкова, наближена імператриці, зважилася надрукувати оду, причому саме в тім журналі, де співробітничала сама Катерина II.

Наступного дня Дашкова застала імператрицю всю в сльозах, а в руках у неї був журнал з державинской одою. Імператриця поцікавилася, хто написав вірш, у якому, як вона сама сказала, так точно неї зобразив, що зворушив до сліз. Так розповідає цю історію Державін

Дійсно, порушуючи традиції жанру хвалебної оди, Державін широко вводить у неї розмовну лексику й навіть просторіччя, але сам головне – малює не парадний портрет імператриці, а зображує її людський вигляд. От чому в оді виявляються побутові сцени, натюрморт:

Мурзам твоїм не наслідуючи,

Почасту ходиш ти пішки,

И їжа найпростіша

Буває за твоїм столом

Класицизм забороняв з’єднувати в одному добутку високу оду й сатиру, що ставиться до низьких жанрів. Але Державін навіть не просто їх сполучить у характеристиці різних осіб, виведених в оді, він робить щось зовсім небувале для того часу. «Богоподібна» Фелица, як і інші персонажі в його оді, теж показана обытовленно («Почасту ходиш ти пішки…»). Разом з тим, такі подробиці не знижують її образ, а роблять більше реальним, людяним, начебто точно списаним снатуры.

Але далеко не всім цей вірш сподобався так само, як імператриці. Багатьох сучасників Державіна воно спантеличило й стривожило. Що ж було в ньому такого незвичайного й навіть небезпечного?

З одного боку, в оді «Фелица» створюється цілком традиційний образ «богоподібної царівни», у якому втілене подання поета про ідеал преосвященного монарха. Явно ідеалізуючи реальну Катерину II, Державін у той же час вірить у намальований їм образ:

Подай, Фелица, наставленье:

Як пишно й правдиво жити,

Як приборкувати страстей волненье

И щасливим на світі бути?

З іншого боку, у віршах поета звучить думка не тільки про мудрість влади, але й про недбайливість виконавців, стурбованих своєю вигодою:

Скрізь спокуса й лестощі живе,

Пашей всіх розкіш гнітить

Де ж чеснота живе?

Де троянда без шипів росте?

Сама по собі ця думка не була нової, але за образами вельмож, намальованих в оді, явно проступали риси реальних людей:

Кружляю в химерах думка мою:

Те полон від персів викрадаю,

Те стріли до турків обертаю;

Те, возмечтав, що я султан,

Вселенну лякаю поглядом;

Те раптом, прельщаяся вбранням,

Скакаю до кравця по каптан

У цих образах сучасники поета без праці дізнавалися фаворита імператриці Потьомкіна, її наближених Олексія Орлова, Панина, Наришкіна. Малюючи їх яскраво сатиричні портрети, Державін виявив більшу сміливість – адже кожної із зачеплених їм вельмож міг обробити за це з автором. Тільки прихильне відношення Катерини врятувало Державіна

Але навіть імператриці він насмілюється дати пораду: діяти за законом, якому подвластны як царі, так і їх піддані:

Тобі єдиної лише пристойно,

Царівна, світло з тьми творити;

Ділячи Хаос на сфери струнко,

Союзом цілість їх кріпити;

З розбіжності – согласье

И зі страстей лютих щастя

Ти можеш тільки творити

Ця улюблена думка Державіна звучала сміло й висловлене вона була простою й зрозумілою мовою

Закінчується вірш традиційною хвалою імператриці й побажанням їй всіх благ:

Небесні прошу я сили,

Так, їх простря сафирны крылы,

Невидимо тебе зберігають

Від всіх хвороб, зол і нудьги;

Так справ твоїх у потомстві звуки,

Як у небі зірки, возблестят.

Таким чином, в «Фелице» Державін виступив як сміливий новатор, що сполучить стиль хвалебної оди з індивідуалізацією персонажів і сатирою, вносячи у високий жанр оди елементи низьких стилів. Згодом сам поет визначив жанр «Фелицы» як «змішану оду». Державін затверджував, що, на відміну від традиційної для класицизму оди, де восхвалялись державні особи, воєначальники, виспівувалися врочистої події, в «змішаній оді», «віршотворець може говорити про всім».

Читаючи вірш «Фелица», переконуєшся, що Державіну, дійсно, вдавалося вносити в поезію сміло взяті з життя або створені уявою індивідуальні характери реальних людей, показаних на тлі колоритно зображеної побутової обстановки. Це робить його вірші яскравими, що запам’ятовуються й зрозумілими не тільки для людей його часу. І зараз ми можемо з інтересом читати вірша цього чудового поета, відділеного від нас величезною дистанцією у два з половиною сторіччя