Аналіз вірша Пастернаку “Іній” – Пастернак Б. Л

Прекрасний і одночасно страшний мир, що вдалося створити великому російському художникові Борисові Пастернаку у своєму вірші за назвою “Іній”. Пастернак, як і в інших своїх добутках, намагається докопатися до суті речей, розкрити їхній таємний зміст і відшукати в щоденності й повсякденності глибокий зміст людського буття

Іній є звичайним природним явищем, що для Пастернаку, втім, виступає як якась оболонка, проникнувши через яку людина здатна осягти сенс життя, ставши єдиним цілим сприродой.

“Глуха пора листопаду» – це осінь, що також наступила в житті ліричного героя добутку. Він боїться нових втрат і також боїться відходу з життя. Якась невідома сила змушує героя йти кудись, чогось чекати й на щось сподіватися

Окремо варто згадати про слові “знову”, що є досить виразним, і повторюється у вірші в четвертій строфі. Зима є не тільки холодною порою року, вона в той же самий час у поета виступає як якийсь символ байдужого й холодного відношення людей по відношенню друг до друга. Для ліричного героя зима – це час розставань, час втрат і щиросердечного болю, тому досада викликається аж ніяк не сніжинками, а, як називає їхній Пастернак, “білими мухами”.

У вірші “Іній” зображена зимова хаща. Варто відзначити, що мотив хащі, насправді, є присутнім у багатьох добутках поета. Однак у цьому випадку зимова хаща виступає як теперішнього хижака, “скрадливої росомахи”. Доля людини нелегка, вона підстерігає його на кожному кроці. Що ж стосується його внутрішнього миру, то він у свою чергу гранично тендітний. Усе, що повинне відбутися, для людини є неминучим

У своєму вірші Пастернак звичайному на вид природному явищу надає особливі риси, перекладаючи його в іншу площину. Поверхня, що прохолоджується, у нього виступає як людське життя, наповненою суєтою. Всі нова й нова хаща вимальовується перед ліричним героєм. Тобто поступово він осягає високий зміст буття – вічного й значного