Аналіз вірша Маяковського “Ніч” – Маяковський У. В

Ранні вірші Володимира Маяковського зараховувалися їм самим до популярного в ті роки плину футуризму. Футуристи протиставляли свою творчість класичним поетам, відкидали шаблони й намагалися продемонструвати важливість споглядальної складової й силу створюваного ними словесного образа

Сам Маяковський уважав їх, так званий, “телеграфний стиль” надто “екстравагантним” і, у силу зрозумілих причин, – неприйнятним у поетичній ліриці. Однак, йому імпонувала експресія футуристів, і це превосходно проглядывается в його вірші “Ніч”.

У перші ж рядках автор малює силуетний образ нічного міста. У ранній творчості Володимира Маяковського тематика міста й міського життя ототожнюється з моторошною самітністю. Правда, місто тут рівняється з якимось гральним закладом – відбувається протиставлення багряного заходу й зеленого сукна грального стола. Він натякає, що в цей момент відбувається якась гра, удавання, можливо навіть крутійство, саме це мають на увазі слова “юрба – пестрошерстая швидка кішка”.

Очевидно, що поет демонструє юрбу, що прийшла на його виступ. Сам Маяковський ставитися до читання віршів перед аудиторією з деяким скепсисом, оскільки нерозумно розраховувати, що тебе зрозуміють і хоч хто – небудь зуміє розгадати сум’яття душі, “распинающегося привселюдно”.

Юрба зібралася потіхи заради – розважитися, скоротати кілька годин, у той час, як поет намагається оповідати про речі, що тривожать душу. І от, Маяковський почуває себе стороннім. Він рішуче не вписується в це скупчення цікавих, і навіть коли його обсмикують, щоб зав’язати бесіду або полюбопытствовать про що – небудь, йому вдається лише протиснути посмішку, після чого він всі так само залишається наодинці із самим собою

У цьому добутку ще немає особливо яскравих словесних експериментів, ще немає жвавої ритміки й рими, що затягає, але зате тут уже простежується моторошна динамічність, що підхоплює з перших слів і не відпускає доти, поки читач не зануриться у вірш сповна.