Лікар для чотириногого друга (оповідання з власного досвіду з описом тварин)
Собака Джек — повноправний член нашої сім’ї. Це рудий пес з довгими обвислими вухами. У нього великий вологий ніс з чорним «ґудзиком». Кінчик хвоста і задні лапи знизу білі. Морда симпатична, добра, здається, що Джек весь час посміхається. У Джека свій шампунь, щітка для купання, гребінець, свій рушник і, звісно, собачий набір посуду. У Джека є своє ліжко у відведеному місці. У собаки суворий режим, за розкладом він їсть, гуляє, спить — одне слово, з нашою допомогою веде здоровий спосіб життя. І, звісно, є у Джека свій власний лікар. Фахівець, який лікує тварин, називається ветеринар. До нього водили Джека й ми. Цей лікар лікує не тільки у лікарні — його у разі потреби можна викликати й додому.
Якось ми прийшли до ветеринара з позаплановим візитом — нещодавно ми були у собачій лікарні, коли робили щеплення Джекові. Бідолаха пес зранку скиглив, відмовлявся від їжі і все лизав лапу. Треба йти до ветеринара лікувати поранену лапу.
Зовні ветлікар нічим не відрізнявся від звичайного, який лікує людей. Той самий білий халат, той самий стетоскоп. У просторому кабінеті стояли шафи зі скляними дверима. На полицях різні склянки, коробочки, колбочки. Щоправда, на стінах висіли портрети кішок, собак, хом’яків. Лікар спочатку познайомився з Джеком. Той люб’язно дав йому лапу.
— Ну, як тебе спіткала лиха година поранити лапу? — запитав лікар, розглядаючи хвору лапу Джека. Той, як людина, зітхнув, видав жалібний звук і схилив голову набік. Про пригоди Джека я розповів ветеринару.
— Погнався за кішкою у дворі й поранив лапу на битому склі.
— Це добре, шо ви звернулися до мене — самостійно лікувати таку рану не рекомендую. Могли бути ускладнення.
— А як ви лікуватимете?
— Це вже мої професійні секрети. Усе побачиш сам.
Після процедур лікар перев’язав Джекові передню праву лапу. Йти, звісно, він сам не міг, і я на руках ніс нашого улюбленця. Джек притих, схилив голову на моє плече, заплющив очі. Мама приготувала Джекові його улюблену страву — овочеве рагу зі шматочками курячого м’яса.
Я ще забув сказати, що в нашому місті є спеціальний університет, який го – гує ветеринарів. Про це розповіла мені мама. Ці фахівці лікують не тільки хатніх, свійських, сільськогосподарських тварин, а також і диких, і вихованців зоопарків.
