Онєгін і Тетяна в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» – Пушкін Олександр

Великий утвір великого поета. Як усяке дійсно чудовий добуток, роман «Євгеній Онєгін» став цілим етапом у розвитку російської літератури. Саме в ньому зародилося й одержало свій розвиток реалістичний напрямок у творчості Пушкіна. Геніальний поет відкрив нову епоху в мистецтві слова. Розбито рамки класицизму; старі канони, що сковували живу думку, майже забуті. Але вже й романтизм не задовольняє потреби суспільства. Відхід від дійсності, «щось і мрячна далечінь» не потрібні в часи декабристів. Життя проситься на сторінки. Життя у всьому своєму різноманітті, кипучій і діяльній строкатості

Не просто людина зі своїми маленькими прикростями й радостями, а людина й суспільство, його навколишнє суспільство, що виховує, формує людини, у якому одержують розвиток або вмирають його здатності, які змінюють його й змінюється з ним саме. От що необхідно було передовим людям того часу від книг. Вимогливий читач шукав у книгах не любовні пригоди й цікаві історії – він шукав правду почуттів і думок. Справжня поезія завжди дає їжу нашому розуму. Ми як би заново переживаємо з автором всі події, описані автором. Читаючи «Євгенія Онєгіна», ми поступово переходимо від романтизму до реалізму, ми пишемо лист Тетяни, ми стаємо як би діючими особами роману. І увесь час поруч із нами те веселий, те м’який і смутний, те добрий, те гнівний Пушкін. Ми сміємося й плачемо разом з його й наших героїв. Поет зумів створити образи, типові для того часу й дивно своєрідні. І хоча роман називається «Євгеній Онєгін», у ньому два головних герої – Євгеній і Тетяна. Із самого раннього дитинства простежуємо ми їхній шлях. Люди різні, вирослі в різній обстановці, вони в той же час мають багато загального. Але давайте все по порядку

Онєгін одержав велике, хоча й поверхневе утворення. Чи варто винити Євгенія в тім, що воно було не досить глибоким? Чи не взяв він усе, що міг запропонувати йому «француз убогий »? Латинь, французький, історія, економіка… Пізнання для того часу значні. Багато хто говорять, що Онєгін не любив книг, був невіглас і так далі. Але адже це не так! Так, він кинув книги. Але чому? Він шукав у них совість і зміст. І не знайшов ні того ні іншого. Він був занадто вимогливий до себе й до людей, його що окружали. Не будучи заурядностью, Євгеній не приймав у людях сірість і тупість. Якби його здатності були хоч кому – небудь потрібні! Але

…лише посередність одна