Піснярка Маруся Чурай
Був тихий райок. Життя набирало свого звичною темпу Я стояла біля вікна і слухала пісню, що долинала від сусідів. Це по радіо звучала пісня «Ой не ходи, Грицю…» Відома пісня легендарної Марусі Чурай.
Маруся Чурай… Прославлена українська піснярка, яка жила у XVIII столітті в Полтаві. Про її життя нам відомо лише з легенд і переказів, а ще з її пісень. Бо історія не донесла до нас документів з життя дівчини, нам відомі лише її пісні, які полонили серця не одного покоління українців.
Її пісні — як перло многоцінне.
Як дивен скарб серед земних марнот.
(Л. Костенко «Маруся Чурай»)
І сьогодні звучать в Україні її пісні «Засвистали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ішов милий горонькою», «Грицю, Грицю, до роботи» та багато інших. Ці пісні називають народними, а це є найвищою оцінкою творчості поетеси і піснярки Марусі Чурай.
За легендами та переказами, Маруся — дитина Гордія і Горпини Чураїв. Гордій Чурай — сміливий, мужній козак, якого стратили у Варшаві поляки, коли він потрапив до них у полон. Мати жила з дочкою у Полтаві. Дівчина була дуже гарною і мала талант до поезії, складала пісні про Полтавський козацький полк, про його бойові походи, про почуття матерів, коханих, дітей, які чекали козаків з битв і походів. Кажуть, що Маруся була напрочуд красивою дівчиною і мала чудовий голос, що слава про неї йшла по всій Україні. Тому і склали про неї перекази, які дійшли і до нас.
Розповідають нам її пісні і про Гриця — козака, якого полюбила щиро Маруся, але хлопець зрадив дівчину, а про їх нещасливе кохання були складені Марусею пісні.
Про життя Марусі Чурай розповідають і твори наших письменників. Серед них історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».
З поезією, яка ось уже три віки ходить по нашій землі, можна ознайомитися і з книги «Дівчина з легенди — Маруся Чурай», яку видано в Україні 1974 року. Це єдиний дар українського народу своїй безсмертній піснярці.
Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любить,
А зайнять не-посміє —
Лунала пісня по радіо і полонила нашу уяву й наші серця. І мені здається, що не так уже й важливо, була Маруся Чурай історичною особою чи легендарною. Головне те, що її пісні співає народ і в третьому тисячолітті.
