У яких добутках російських класиків місто стає предметом художнього зображення?

У багатьох добутках російських класиків місто стає предметом художнього зображення. Існують такі поняття, як грибоедовская й булгаковська Москва, пушкінський і гоголівський Петербург

Так у п’єсі Н. В. Гоголя «Ревізор» названий умовне місто N, тому що автор хотіло узагальнено показати пороки всіх міст Росії й нещадно висміяти їх за те, що там панують запустіння, розруха, сваволя влади. Цей же прийом використовує автор у поемі « Мертві душі».

Багато в чому образ губернського міста в поемі нагадує образ міста в “Ревізорі”. Але масштаб автором укрупнений. Замість загубленого в глухомані містечка, звідки “хоч три роки скакай, ні до якої держави не доїдеш”, місто перебуває в центрі Росії, “неподалік від обох столиць”. Замість дрібної сошки городничего – губернатор. А життя та ж: порожня, безглузда, “мертве життя”.

У романі Достоєвського «Злочин і покарання» перед читачами з’являється образ міста Петербурга, що ми бачимо очами Родіона Раскольникова. Це місто похмурій, ворожий людині. Петербург Достоєвського – це не тільки тло, на якому розгортаються драматичні події, але і як би душу цих подій, символ ненормального життя, неблагополучної, аморальної