Спокуса Подсказайликов і Смешариков

Живуть собі в нашім класі дивовижні істоти: Подсказайлики й Смешарики. Як вони мучать кожного мого однокласника: змушують викрикувати без дозволу, розмахувати руками, ногами, мовами… Але коли хтось зі спокушених ними виходить до дошки, то вони відбирають розум, замикають мову на сім замків, провокують учителів добувати зі своїх магічних оцінних укриттів – скарбниць лише найбільш низькі бали

Один раз така оказія трапилася й із мною. Був урок української літератури. Клас уважно слухав учительку. І я теж. І раптом із всіх сторін на мене напали Подсказайлики й Смешарики – і давай мучать, підбивати на гріх

– Назарчик, послухай нас – і буде в тебе все отлично – повторювали своє Подсказайлики. А Смешарики, не чекаючи моєї згоди щодо пропозиції своїх горі – друзів, почали лоскотати так, що я затупотів ногами, заплямкал губами – і розреготався на весь клас!

– Гелем, ти збожеволів?! Негайно припини це божевілля! Повтори те, що я розповідала…

Та година ж Подсказайлики й Смешарики розлетілися нa всі сторони від обуреного голосу вчительки, як порох від вітру, ударилися об стіни, потовк і попадали несвідомо на підлогу… Може, далі з ними щось і відбувалося, але я цього не бачив і не чув, тому що терзала мою душу й видавлювала мої сльози жирнеющая лиховісна Одиниця, що залежно від місця перебування постійно змінює, як хамелеон, свій колір: у журналі – чорний, а в щоденнику – вогненно^ – червоний. Хочете вірте, а хочете – ні, але після такого випадку Подсказайлики й Смешарики ніколи не з’являлися більше в нашім класі. Якщо точніше, те на уроках української літератури…