Комедія Н. В. Гоголя «Ревізор» побудована не зовсім звичайно для комедії свого часу. У ній фактично немає експозиції – передісторії подій, що лежать в основі художньої дії. Можливо, до експозиції варто віднести «Зауваження для панів акторів», але це спірно, адже в них дані тільки начерки характерів героїв
Комедія починається відразу із зав’язки, причому в першій же знаменитій фразі Городничего: «Я запросив вас, добродії, для того, щоб повідомити вас пренеприємна звістка: до нас їде ревізор».
Страх чиновників є найсильнішою рушійною силою розвитку дії. Саме тому вони готові в Хлестакове побачити ревізора: адже він «предивно себе атестує» – живе інший тиждень, із трактиру не їде й грошей не платить. Під дією страху викриття чиновники й Городничий кидаються прислужити Хлестакову, а той так дурний, що навіть не зрозумів, звідки таке до нього ретельність
Кульмінацією – вищою крапкою розвитку дії – можна вважати сцену брехні Хлестакова. Людина нижчого чина хоче зайняти в суспільстві місце вище того, що він займає насправді, а особливо показати це іншим. І підпилий Хлестаков бреше, почуваючи себе в центрі загальної уваги. Він на вершині своєї слави, навіть не зауважуючи, як пробріхується, як не сходяться кінці з кінцями, він тріумфує тому, як його слухають і як йому вірять
Розв’язкою комедії – результатом подій – є читання листа Хлестакова до Тряпичкину, де відкривається правда. Тепер всім ясно, що Хлестаков не ревізор, а його характеристики чиновників веселять усіх, крім того, кому вони адресовані. Усі уражені: як можна була така незначність прийняти за ревізора?
Але Гоголь включає в п’єсу ще одну композиційну особливість: фінал п’єси, так звану «німу сцену». Це поява жандарма, що повідомляє про приїзд справжнього ревізора, замикає дія, знову повертає чиновників у стан вихідного страху. Це також і натяк на відплату, що їх очікується
Майстерність Гоголя – Драматурга ново й оригінально, і не випадково «Ревізор» – один зі скарбів російського театру
