Основна ідея “Слова об полицю Игореве” – Слово об полицю Игореве

“Слово об полицю Игореве” є одним з основних і самих знаменитих добутків, які ми можемо віднести до пам’ятників давньоруської культури. Події, описувані в ньому, оповідають про нас часах міжусобної роздробленості на Русі. Сам же добуток учені – історики відносять до XII століття

Автора дотепер установити не вдалося, – припускають, що це міг бути який – небудь чернець або літописець. В основі сюжету лежить похід новгород – сіверського князя Ігоря Святославовича на половців, початий в 1185 році

Половці – бич землі росіянці. Їхні коні ґрасують засіяні поля, арканами вони захоплюють полонених і ведуть у рабство, за їхньою появою випливають пожежі, смерть і руйнування. От і зважившись покласти цьому кінець Ігор і його брат Всеволод виступають на війну

На початку оповідання, коли дружина Ігоря починає похід на половців, їм є знамення – сонячне затьмарення, що сам князь сприймає як дурний знак. Але схвалюваний дружиною, і тим, що полк із легкістю розбив дозорний загін половців, князь Ігор вирішується продовжити похід. Але незабаром їх оточують вороги, і загін новгородцев терпить поразку

Далі дія слова переносяться в Київ – мати міст росіян. Звістка про невдалий похід князя Ігоря доходить до Святослава. Читають плачі по покійних воїнах

У плачі Ярославівни – убитої горем дружини Ігоря, простежуються явні язичеські мотиви – звертання до Вітру, Дніпрові – великій ріці слов’ян, і до Сонця. Хоча на той момент, Русь уже була православною

Усі шкодують про втрату, але ніхто не хоче помститися половцям за князя Ігоря і його загін. І тоді Святослав збирає всіх російських хоробрих князів і звертається до них у своєму “Золотому слові” – яке й несе основну ідею цього добутку, об’єднатися, як колись, і дати відсіч загальному ворогові

Адже сила Русі в єдності її народу. Святослав нагадує князям про їхні успіхи й поразки, прагнучи згуртувати хоробрих воїнів і колишніх воєначальників, тим часом, як нещасний князь Ігор нудитися в половців вплену.

На щастя йому вдається втекти й повернутися на рідну російську землю. Але й “Золоте слово Святослава” залишається не даремним, тому що вже зовсім незабаром росіянином землях загрожувало татаро – монгольську навалу