Життєствердна сила поетичного слова (за віршем В. Самійленна «Не вмре поезія»)

І. Творчість В. Самійленка. (Володимир Самійленко — видатний український ми­тець, який працював у багатьох жанрах. Його творча спадщина включає ін­тимну і пейзажну лірику, гостру політичну сатиру, громадянську поезію. Ство­рив митець чудові драми, драматизовані гуморески — «Драма без горілки», «Дядькова хвороба». Дуже важливою як у творчості поета, так і в українській літературі взагалі стала драма «Чураївна», у якій письменник осмислює життє­ву драму видатної української піснярки Марусі Чурай. Окремим творчим здо­бутком Самійленка є численні переклади художньої літератури українською. Він переклав твори О. Пушкіна і В. Жуковського, М. Гоголя, Гомера, П. Бо­марше, Ж.-Б. Мольєра, Дж. Байрона. Своєю перекладацькою працею він на­близив українського читача до світової культури й літератури).

II. Вірш «Не вмре поезія».

1. Поезія — безсмертна. (Сила поетичного слова полягає у його здатності тор­катися найпогаємніших струн людської душі, будити в ній приспані по­чуття, нагадувати, що ти — Людина, і спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.

Не вмре поезія, поки душа бажає Зирнути в ті краї, де око не сягне, і хоче з меж ву зьких порватися в безкрає, Щоб зрозуміти все небесне і земне.

Оптимізм поета — у переконанні, що істинна поезія переживе періоди бай­дужості і бездуховності, коли людство, забувши продух свій, дбатиме лише про їжу. Все одно душа потребуватиме чогось вищого і небуденного, про­буджуватиме забуті мрії і сподівання).

2. Поет — співець народу, доля його невід’ємна від долі людства. (Ще на по­чатку вірша В. Самійленко стверджує тезу про невмирущу силу поезії, бо жити їй, допоки існує земля, «Поки природи глас людина серцем слуха…». Поет писав про те, що сам відчував своїм серцем. В цьому — правдивість його слова. Остання строфа вірша звучить як розуміння його високої мі­сії співця народу.

А якщо людськості зла доля присудила Діждатися колись життя свого кінця, То буде на землі останняя могила — Останнього співця).

III. Значення цього твору й творчості поета для української літератури. (Про зна­чення творчості В. Самійленка можна говорити багато. Про це свідчить хоча б те різноманіття жанрів, у яких працював митець. Величезне значення мають не тільки літературні твори, а й художні переклади світової та російської кла­сики, зроблені В. Самійленком. Його творчість оцінили не лише читачі, а й українські письменники. Він самовіддано любив Україну і чітко усвідомлював своє місце як поета у житті його народу).