«У важливі епохи життя в самій звичайній людині розпалюється іскра геройства» (По одному або декількох добутках російської літератури ХХ століття) – Інші твори по сучасній літературі

ХХ століття залишило історії чимало героїчних сторінок. Однак ні із чим не зрівняємо по силі мужності й шляхетності безприкладний подвиг нашого народу в дні Великої Вітчизняної війни. Війна мобілізувала на боротьбу з ворогом всі творчі сили вітчизняної літератури. Багато письменників пішли на фронт. Більшість із них працювали кореспондентами газет, прагнучи запам’ятати й увічнити подвиги воєнного часу. Поступово нариси й замітки знаходили форми розповідей

Прикладом таких добутків, написаних слідами гарячих подій можна вважати збірник Л. Соболєва «Зелений промінь», що включає розповіді про самі різні етапи військової історії. Письменник переконливо показує, що ненависть до загарбників, бажання очистити від ворога рідну землю народжують у самих звичайних людях «іскру геройства».

Вражає мужній учинок розвідника з розповіді «Соловей», електрика з міноносця «Фрунзе». Він мав дивну здатність до звуконаслідування. Під час одного з походів у тил його залишили охороняти шлюпку. Коли товариші повернулися з розвідки, то знайшли його важко пораненим, але в напівнепритомному стані він продовжував насвистувати умовний сигнал. Це прагнення за всяку ціну до кінця виконати наказ розділяють практично всі герої розповідей А. Соболєва. Люди різних віків і професій, покликані на військову службу, вони ставали рядовими бійцями й жертвували всім заради перемоги

Сентиментально – зворушлива розповідь «Перукар Леонард» розкриває історію талановитого музиканта. Під час війни він працює перукарем, творчо ставиться до своєї справи. «Гарна зачіски – теж невелика соната», затверджує герой. Після гоління він незмінно давав для бійців скрипкові концерти. Другий раз ми зустрічаємо цього героя вже після поранення в госпіталі й довідаємося, що перукарня, де він працював, була зруйнована снарядом. Поранений Леонард заспокоював людей, що задихаються в завалі, робив вигляд, що через віддушину спілкується з пожежну, провідну розкопку. Насправді ніякої віддушини зовсім не було

Просто Леонард хотів вселити в людей надію на якнайшвидше рятування. Учинок перукаря, звичайно, не можна віднести до бойових подвигів на передовий, але його героїчне поводження заслуговує глибокої поваги. У результаті поранення Леонард втратив обидві кисті рук і більше не зміг грати. Залишилася нездійсненої заповітна мрія його життя – стати професійним музикантом. Однак сила характеру героя допомогла йому впоратися із цією трагедією. «Перший тиждень після ампутації він просив виключати радіо, коли починалася музика. Потім він став слухати її спокійно, тільки закриваючи ока», – пише Л. Соболєв

У роки війни нарівні із чоловіками на фронті боролися й жінки. З неприхованим замилуванням пише Л. Соболєв про молоденьку розвідницю Тетяні, що автор спочатку приймає за хлопчика. Розповідь про неї так і називається – «Розвідник Татьян». Прекрасно знаючи рідні місця, дівчина водила розвідників по селах і хуторам, ховаючи в каменоломнях і таємних колодязях. «Не раз Тетяна, піднявшись навшпиньках, шпурляла в румунського кулеметника гранату, і не одна куля її трофейного парабелума знайшла свою мету», – розповідає Л. Соболєв

Моряки, ховаючи симпатії, дбайливо охороняли дівчину, намагалися визначити її в саме безпечне місце в бої. Один раз розвідка наткнулася на ворожого кулеметника. Тоді Тетяна, дожидавшаяся моряків, карабкающихся по скелі, унизу викликала вогонь на себе. Рятуючи поранену дівчину, був поранений і її фронтовий товариш Юхим Дырщ, таємно закоханий у неї. Він так і не встиг розповісти Тетяні про свої почуття

Л. Соболєв допомагає зрозуміти природу масового героїзму людей під час війни. Нескінченно прав був М. Ю.Лермонтов, що затверджував, що «у важливі епохи життя в самій звичайній людині розпалюється іскра геройства».