Короткий зміст Пісня про буревісника Горький М

Над сивою рівниною моря вітер хмари збирає. Між хмарами й морем гордо розвівається Буревісник, чорної блискавки подібний.

Те крилом хвилі стосуючись, те стрілою злітаючи до хмар, він кричить, і. – хмари чують радість у сміливому лементі птаха.

У цьому лементі – спрага бури! Силу гніву, полум’я страсті й упевненість у перемозі чують хмари в цьому лементі.

Чайки стогнуть перед бурою, – стогнуть, мечуться над морем і на дно його готові сховати жах свій перед бурою.

И гагари теж стогнуть, – їм, гагарам, недоступно наслажденье битвою життя: грім ударів їх лякає.

Дурний пінгвін робко ховає тіло жирне в стрімчаках… Тільки гордий Буревісник розвівається сміло й вільно над сивим від піни морем!

Усе хмурній і нижче хмари опускаються над морем, і співають, і рвуться хвилі до висоти назустріч грому.

Грім гуркоче. У піні гніву стогнуть хвилі, з вітром сперечаючись. От охоплює вітер зграї хвиль объятьем міцним і кидає їх з розмаху в дикій злості на стрімчаки, розбиваючи в пил і бризи смарагдові громади. Буревісник з лементом розвівається, чорної блискавки подібний, як стріла простромлює хмари, піну хвиль крилом зриває. От він носиться, як демон, – гордий, чорний демон бури, – і сміється, і ридає… Він над хмарами сміється, він від радості ридає! У гніві грому, – чуйний демон, – він давно утома чує, він упевнений, що не сховають хмари сонця, – ні, не сховають! Вітер виє… Грім гуркоче… Синім полум’ям палають зграї хмар над безоднею моря. Море ловить стріли блискавок і у своїй безодні гасить. Точно вогненні змії, в’ються в море, зникаючи, отраженья цих блискавок. Бура! Незабаром гримне бура! Це сміливий Буревісник гордо розвівається між блискавок над ревучим гнівно морем; те кричить пророк перемоги: – Нехай сильніше гримне бура!..