Роман Джонатану Свифта «Подорожі Гулливера» – Свифт Джонатан

Роман Джонатану Свифта Подорожі Гулливера складається із чотирьох частин, у кожній описується одна із чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм роману є Лемюэль Гулливер, хірург, а після – і капітан декількох кораблів

Перша частина роману описує відвідування Гулливером Лилипутии. Сама назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її жителі. На початку жителі Лилипутии зустрічають Гулливера досить привітно. Йому дають ім’я Людин Гори, надають житло, забезпечують харчуванням – що особливо важко – адже його раціон дорівнює раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гулливером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Один раз Гулливеру дарують навіть титул нардака, найвищий титул у державі. Це відбувається після того, як Гулливер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави Блефуску. Поступово Гулливер усе докладніше знайомиться з життям Лилипутии й довідається, що в цій країні існують дві партії – Тремексены й Слемексены, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші – високих. На цьому ґрунті між ними виникають жорстокі суперечки. Ще банальніше причина війни між Лилипутией і Блефуску: вона полягає в питанні з якої сторони розбивати яйця – з гострого або тупого кінця

У результаті Гулливер тікає з Лилипутии на Блефеску й привозить із собою мініатюрних ягничок, які незабаром поширюються повсюдно.

Друга частина роману оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на Бробдингнеге – острові велетнів. Тепер його сприймають, як карлика. Він випробовує безліч пригод, поки не виявляється біля королівського двору. Гулливер стає улюбленим співрозмовником самого короля. В одній з бесід він розповідає, що історія Англії – ні що інше, як купа змов, смути, убивств, революцій і висилок. Тим часом Гулливер відчуває себе в цій країні усе більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємно. Він виїжджає ладь, але будинку, в Англії, тривалий час всі навколо йому здається дуже маленьким

У частині третьої Гулливер попадає спочатку на острів Лапуту, що літає. Далі із цього острова він спускається на континент і попадається в місто Лагадо. Тут його приголомшують об’єднання безмежного руйнування і якихось оазисів процвітання. Ці оазиси – усе, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. Прожектори – це люди, які побували на острові Лапуту й вирішили, що й на землі так само варто перестворити всю науку, мистецтво, закони, мови. Стомившись від цих чудес, Гулливер має намір відплисти на Батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові Глаббдобдриб, а потім у королівстві Лаггнегг.

У четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як Гулливер виявився в країні гуингнмов. Гуингнмы – це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. Повна протилежність гуингнмам – злісні й мерзенні істоти йэху. Йэху ззовні дуже схожі на людину, але по характері й поводженню є породженням мерзоти. Проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. Доброчесні й виховані гуингнмы виганяють його до йэху – тільки за те, що ззовні він схожий на них. Гулливер вертається в Англію, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. Так завершується роман Джонатану Свифта Подорожі Гулливера.