Коли моя мама вчилася в школі – твору по російській мові

Моя мама завжди була для мене прикладом. Всі що вона робить, здається самим правильним і вірним. Для когось мама авторитет, а для мене вона просто сама розумна, грамотна, добра, відповідальна людина. Я можу перелічити всі епітети зі знаком плюс, розповідаючи про свою маму. І це значить навіть більше, ніж просто звання авторитету й беззаперечне підпорядкування

Коли я з нею раджуся, то завжди випливаю її підказкам саме тому, що вони представляються єдино вірними в кожній ситуації. Звідки в мами стільки мудрості? Мама навіть ніколи не перевіряє в мене уроки, не уточнює щодня шкільні оцінки. Вона частіше розповідає про своє навчання в школі, про своє дитинство, чим намагається мене контролювати. Може бути, тому й немає потреби контролю, маючи такий приклад

Давно вже пройшли ті роки, коли мамуля вчилася, хоч і продовжує навчання все своє життя. Школа й система утворення встигли помінятися з тих пор тисячу разів. Єдине, що залишається незмінним, так це те, що завжди будуть цінуватися такі учні, які сумлінно виконують завдання й ради вчителів і мають повагу до старших, люблять учитися й прагнуть до знань. Такий і була моя мама. Вона ходила в школу, тому що їй це було цікаво й захоплююче.

У моєї мами не було улюблених предметів. У кожній області їй хотілося взяти якнайбільше знань. Вона сама намагалася знайти додаткову інформацію, щоб пізніше поділитися з однолітками

Мама – лівша. Училася вона в той час, коли це строго заборонялося й уважалося якимсь порушенням шкільної дисципліни. Але й із цим вона впоралася без праці й без образи на вчителів, які дуже строго перевиховували звичку неправильного написання

Зате зараз вона з однаковою впевненістю тримає в ручку й у правій і в лівій руці.