Крила Іван Драч
Крила
(Новорічна балада)
Через ліс — переліс, через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,
Кому — люльку дешеву,
Кому — модерні кастети,
Кому — фотонні ракети,
Кому солі до бараболі,
Кому три снопу вітру в полі,
Кому пушок на рило,
А дядькові Кирилові — крила.
Був день як день, і раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
А в дядька у серці туга і тіні.
(Кому — долю багряну,
Кому — сонце з туману,
Кому — перса дівочі, кому — смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові, прости господі, — крила).
Жінка голосила: «Люди, як люди.
Їм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
Кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
А цьому гаспиду,
Прости господи, — крила?!»
Так Кирило сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхалися зорі з Кирила,
І пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була не безкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
(Кому — нові ворота,
Кому — ширшого рота,
Кому сонце в кишеню,
Кому — дулю дешеву.
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові — не пощастить же
Отак чоловікові! — крила).
Крила натхнення, чуття краси подарувала дядькові Кирилові доля. Проте в людському буденному житті вони були непотрібні. От і застосовував Кирило крила як умів: хату обшив, обгородив. Однак недарма трапляється все на землі: крила стали у пригоді поетам.
