Твір по картині Пикассо “Герника” – Пикассо Пабло
26 квітня 1937 року, у ході іспанської громадянської війни, підрозділ Люфтваффе за назвою Легіон “Кондор” здійснило нищівний удар по місту Герника, що на той момент перебував під контролем республіканських військ. За третя година інтенсивного бомбардування на місто було скинуто кілька тисяч бомб, отчого святиня басків перетворилася в справжню руїну – купа палаючих уламків і каменів, під якими похований семитисячне місто
Як можна зобразити безглузду бойню, що відняла життя тисяч безневинних? Це агонія, це знівечені перекошені особи, це страх, ненависть і жорстокість. Художник переступає через авангард, вертаючись до середньовіччя – він намагається підняти питання моралі, і відразу відповідає на них коротко й безапеляційно: мир абсурдний, і в ньому немає місця моралі. Розмір полотна вражає: 3,5 метри у висоту й 8 метрів вдлину.
Пабло Пикассо писав картину практично без відпочинку, раз за разом переробляв, намагаючись як можна точніше передати буру, що панувала в його душі, і у всій Європі. Сюжет і композиція картини аж ніяк не ґрунтуються на реально, що відбувалися діях, – це влучні асоціації й глибокі образи, які разом залишають враження дурного накопичення. Мертвий вершник, жінка зі світильником, що б’ється в конвульсіях кінь… Вони немов загнані в “кам’яний мішок”, а над їхніми головами розсіює своє холодне світло лампа накалювання
Цікаво, що художник свідомо упускає все те, що не несе в собі, на його думку, значеннєвого й емоційного навантаження, зображуючи лише те, без чого не обійтися. Мати, чия особа звернена до глядача, широко розкрила свій рот, немов намагається беззвучно кричати. Ніздрі зрушені нагору, вище око
Індивідуальність персонажів геть – чисто відсутній, вони немов Розенкранц і Гильденстерн у п’єсі Стоппарда – не знають хто вони й що роблять у цьому пеклі. Але це не все. Адже є й інші, не тільки ті, хто залишився в Гернике. Є ті, хто беззвучно й бездіяльне спостерігає. Їхній холодний погляд сковзає по сцені бойні, і анічогісінько не виражає. Цю відчуженість персоніфікує бик
Набагато пізніше, у розпал Другий світовий, бика стали персоніфікувати з Гітлером і Франко. Але, по правді сказати, їх там немає. “Герника” не прив’язана до певної тимчасової події, адже завжди буде бик, завжди буде агонія, і завжди буде холодне світло
