Чіт схожий і несхожий булгаковський диявол на своїх літературних попередників? – Булгаков Михайло

М. А. Булгаков – видатний письменник росіянці й світовій літературі. Найбільшим його добутком є роман “Майстер і Маргарита”. Це особливий добуток, у якому письменникові вдалося сплавити воєдино міф і реальність, сатиричне побутописання й романтичний сюжет, правдиве зображення й іронію, сарказм

Письменник працював над своїм романом близько 12 років, з 1928 по 1940 рік. У процесі роботи мінявся задум роману, його сюжет, композиція, система образів, назва. Все це свідчить про величезну роботу, проробленої письменником

Булгаков показав у своєму добутку чотири різних мири: землю, тьму, світло й спокій. Ершалаим двадцятих років I століття й Москва двадцятих років XX століття – от земний мир. Герої й часи, у них описані, начебто різні, а суть одна. Ворожнеча, недовіра до людей інакомислячим, заздрість царюють і в далекі часи, і в сучасної Булгакову Москві. Пороки суспільства оголює Воланд, у якому автор художньо переосмислив образ Сатани

Воланд займає в романі Булгакова значне місце, але ніхто, крім Майстра й Маргарити, не довідається в ньому Сатану. Чому? Справа в тому, що обивателі не допускають існування у світі чогось непоясненого. У зображенні Булгакова Воланд увібрав у себе багато рис різних парфумів зла: Сатани, Вельзевула, Люцифера й інших. Але найбільше Воланд пов’язаний з Мефистофелем Ґете. Обоє вони – “частина тої сили, що вічно хоче зла й вічно робить благо”. Але якщо Мефистофель – веселий і зловтішний спокусник, те булгаковський Воланд набагато величніше. Сарказм, а не іронія – от його основна риса. На відміну від Мефистофеля, Воланд дає спокушеним можливість вибрати між добром і злом, дає шанс використовувати свою добру волю. Він бачить всі, мир відкритий йому без рум’яний і гриму. Він висміює, знищує за допомогою своєї звиті все те, що відступилося від добра, изолгалось, розбестилося, морально збідніло, втратило високий ідеал. Із презирливою іронією дивиться Воланд на представників московського міщанства, на всіх цих ділків, заздрісників, злодюжок і хабарників, на це дрібне жулье й сіру обивательщину, які живучі в будь – які часи

Читаючи роман, я звернула увагу на сцену в залі вар’єте, де прекрасно розкрита роль Воланда. Цей зал булгаковський Воланд перетворив у лабораторію по дослідженню людських слабостей. Тут викривається жадібність публіки і її міщанська вульгарність, які особливо проявляються в той момент, коли на здивованих глядачів посипався “грошовий дощ”. От як виглядає ця сцена: “Дехто вже плазував у проході, шарячи під кріслами. Багато хто стояли на сидіннях, ловлячи верткі, примхливі папірці”. Через гроші люди вже були готові накинутися один на одного. І отут мимоволі кожний з нас згадує слова знаменитої арії Мефистофеля: “Люди гинуть за метал. Сатана там править бал”. Таким чином, ще раз можна провести паралель між Мефистофелем і Воландом.

Кульмінаційними в романі Булгакова, безумовно, є ті епізоди, де описується бал Сатани, на який з’явилися отруйники, донощики, зрадники, безумці, розпусники всіх мастей. Ці темні сили, якщо дати їм волю, погублять мир

Усього на три дні з’являється Воланд у Москві зі своєю свитою, але зникає рутину життя, спадає покрив із сірої повсякденності. Мир з’являється перед нами у своїй наготі. Граючи на землі роль бога мести, Воланд карає сьогодення зло й зрідка дарует волю тим, хто досить настрадался.

Роман “Майстер і Маргарита” – неповторний шедевр росіянці й світовій літературі. Перечитуючи цей добуток» кожний з нас зуміє глибше його зрозуміти й багато чого переосмислити. Можна по – різному ставитися до роману, але безперечно одне: він не залишить читача байдужим