Політичні лабіринти в добутку Джонатану Свифта «Мандри Лемюеля Гулливера» – Свифт Джонатан

Свифт застеріг людей, він показав всю гидоту й жах застою, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя

Джонатан Свифт, будучи священиком, найбільше цікавився політичною й літературною діяльністю, а ірландський народ справедливо називав письменника своїм захисником

По переконаннями Джонатан Свифт – просвітитель, тобто людина, що вірить у розум, необхідність перетворення миру, тому свою літературну діяльність письменник почав з публіцистичних добутків на злободенні теми – памфлетів «Казка бочки» і т буд., у яких з особливою гостротою й експресією висміювалися пережитки державного устрою, жорстокість колоніального завоювання Англії на території Ірландії, політичної й релігійної війни

Найбільш придатною зброєю в боротьбі за волю й щастя народу для Свифта була сатира – спосіб художнього відображення дійсності, що полягає в гострому осуді й висміюванні негативного. Сатира як звичайно спрямована проти негативних соціальних явищ

Таким яскравим сатиричним добутком став роман Свифта «Подорожі в різні країни миру Лемюэля Гулливера, спочатку доктори, а потім капітана декількох кораблів». Роман побудований як розповідь про невдалі морські подорожі. Добуток складається із чотирьох частин: перша подорож у країну Лилипутии, друга в країну Велетнів, третя на повітряний острів Лапуту, четверта в країну надзвичайних коней, які створили республіку добра

Автор веде свого героя по лабіринтах різних політичних систем, підкреслюючи їхню комічну непридатність. Тільки в утопічному суспільстві велетнів і доброчесних коней Гулливер знаходить розумність, відповідність справедливим законам і етичним нормам

Суспільство коней не витримує суворого випробування, тому що не може перебороти зло, змінити на краще звички низьких істот йэху, ззовні так схожих на людей

У Лилипутии Гулливер викриває в правлячих верхах суспільства ненаситне бажання завоювання й поневолення вільних народів. Правлячий апарат Лилипутии унеможливлює будь – який протест проти дій імператора

У Лапутии все має виразний характер: брехлива зовнішність короля і його оточень на повітряному острові повністю відповідає діям уряду, що привело народ до невдоволення. Різко негативно зображені й людиноподібні йэху.

Таке чергування образів має глибокий сенс. Свифт разом з героєм Гулливером затверджує, звертаючи увагу читача: зло безупинно збільшується. Дивлячись на йэху, жадібних і дурних, Гулливер відчуває до них ненависть і зневага, але потім, порівнюючи їх із собою й своїми співвітчизниками, жахається й пише книгу, що повинна показати людям, хто вони є на самій справі

Але при песимістичному настрої героя Свифта йому довелося побачити тіні більших предків – Брута, Томаса Мору, – у які безсмертні традиції тираноборства, велич розуму

Розповідь про повстання населення Линдалино, що вирішило повністю змінити державний устрій Бальнибарби – важливий момент у формуванні ідеалів Свифта. Це прагнення змінити мир, у чому, здавалося, повністю втратив віру Гулливер. Ці епізоди становлять несатиричний шар розповіді, що надає особливого значення роману, де заперечення багатьох проявів суспільної дійсності поєднується із закликом з’явитися проти зла й добра

На відміну від інших просвітителів, Свифт не думав, що людина добра по своїй природі. Добро повинне бути завойоване й затверджене. Шлях до нього лежить через боротьбу з несправедливістю. Сама ж форма держави, на думку Свифта, може бути такий, котру Гулливер побачив у Бробдингнезе, монархією, і такий, котру вибрали гуигнмы, – республікою. Головне, щоб народ сказав вирішальне слово. Більше чіткої програми Свифт у той час висунути не міг