Історична основа поеми Т. Шевченка ‘Гамалія’

I. Боротьба українського народу проти турецько-татарських загарбників. (Важка доля судилася Україні: спустошливі набіги татар, що несли смерть, сльози, поневолення. Туга за рідним краєм і ненависть до ворогів, віра у визволення і радість перемоги – такі теми порушувалися у творах українських письменників. У поемі “Гамалія” Т. Шевченко відтворив часи, коли

Зажурилась Україна, бо нічим прожити,

Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти.

Ой, маленьких витоптала, великих забрала,

Назад руки простягала, під хана погнала.

II. Відчайдушні морські походи запорожців. (Козаки-запорожці були мужніми та хоробрими воїнами. Вони сміливо захищали свою землю, відганяючи ординців на південь. Часто вони на човнах вирушали морем, щоб звільнити своїх побратимів із рабства, щоб тяжко покарати ворогів. Запорожці вміли непомітно підійти до турецьких берегів, зненацька напасти на вороже місто, визволити земляків і з великою здобиччю повернутися додому.)

III. Історія написання поеми “Гамалія”. (У листопаді 1842 року Т. Шевченко побував у Данії та Швеції. Повертаючись до Петербурга пароплавом, письменник і написав поему. Можливо, бурхливі хвилі Балтики створили в його уяві картини чорноморських походів козаків, підштовхнули Тараса Шевченка до написання поеми. А ще автор був, я впевнена, добре обізнаний із народними думами про Самійла Кішку, Марусю Богуславку, Олексія Поповича, бо деякі епізоди написані під впливом цих народних творів.)

IV. Образ Гамалії. (Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. В історії відомо кілька діячів із цим прізвищем, хоча походів до Туреччини ніхто з них не очолював. Ватажок змальований таким, якими були справжні козаки: хоробрий, сміливий, завзятий, кмітливий. Він завжди там, де потребують його допомоги, своїми діями Гамалія здобуває славу “на весь світ великий, на всю Україну”.)