Час і поет – некрасов Микола

 

Епоха, у яку почалася літературна діяльність Миколи Олексійовича Некрасова, практично цілком визначила характер його творчості. Вільне особистісне самовираження – зміст і ціль мистецтва – ішло на другий план; на першому виявилися проблеми соціальні. У самому головному й, здавалося, непорушному відбувалася підміна: мистецтво ставало не метою, а засобом. Воно було, по вираженню пізнішого поета, «мобілізоване й покликане» на службу суспільству

Серед проблем, якими в той час була «багата» Росія, найгострішої, давним – давно назрілої сприймалася необхідність звільнення народу від кріпосної залежності. Тут переплелися й моральний, і економічний, і соціальний аспекти; c кожним роком вузол затягався усе тугіше, вантаж невирішених проблем ставав усе важче – і гальмував розвиток країни

Боротьба за знедолених – ця гуманна мета надавала всьому життю високе значення, усвідомлення грандіозності чиненого вносило відчуття повноти буття й щастя. “Нові люди”, демократи – ціле покоління – відчули історичне призначення. Вони були нескінченно раді самої можливості щось зробити для свого народу: необхідність трудитися на благо націй вони відчували як щастя. Їх призвали, вони відчули затребуваність. Очним і єдиним для них стає служіння, що забирає людини цілком, не залишаючи часу й сил на приватне, звичайне людське життя

У Літературі на місце «зайвої людини», «страждаючого егоїста» приходить людина вчинку, що робить життя власними руками, що творить неї. Він залежить не від сформованих ломимо його волі історичних обставин, а тільки від самого себе. Це дає йому величезну волю, але в теж час накладає величезну відповідальність за все, що відбувається навколо. Такий ідеал обрав Некрасов. Він був людиною одержимим і жагучим. Все життя віддав служінню гуманістичній ідеї, взяв на себе роль народного захисника – і це стало його «довічним амплуа». Лірика Некрасова – особлива, незвична для сучасного читача, часто не улюблена ім. Це. зрозуміло й навіть цілком природно. Адже в лірику прийнято постійно шукати поетичних одкровень, опису щиросердечних переживань, але ніяк не соціологічних екскурсів у важкий народний побут. Некрасов був блискучим ліриком, автором чудових любовних елегій, але в його читацькій долі фатальну роль зіграла шкільна програма, що на догоду ідеології, що царювала, поставила його в один ряд з поетами – “революціонерами” начебто Дем’яна Бєдного, «по соціальному замовленню» рифмовавшему партійні гасла

Некрасов, як і Пушкін, з’явився у свій час новатором в області поетичного змісту й форми. Він розширив границі поезії, порахувавши, що її об’єктом може стати будь – який предмет, будь – яке почуття, або відчуття. Серед його сучасників не було байдужих читачів. І визнаючи пріоритетність соціальної теми для творчості Некрасова ми не можемо не бачити, що це лише один з напрямків його творчості: головне, але не єдине

Щирий талант відкриває завжди щось нове у звичному світі наших почуттів, думок, взаємин з людьми й природою. Некрасов своєю творчістю прагне не тільки поставити знак соціальної рівності між благополучн і приниженими, але й відкрити людям ока на всю глибину приниженості селянства; затверджував, що кожний елемент народного буття куди достойней поетичного слова, чим традиційні об’єкти літератури. І тому так величезний вплив Некрасова на російську культуру XIX і особливо початку XX століть – його теми знайшли відзвук у творчості багатьох наших поетів

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы