Випадкова зустріч, що зруйнувала мрію – товстої Лев

У розповіді Л. Н. Толстого «Після балу» порушена актуальна для будь – якого часу проблема людського характеру, така як лукавство. Цією рисою автор наділив полковника – батька Вареньки, тої самої дівчини, що так любив і обожнював Іван Васильович

Більша частина розповіді присвячена опису всього, що відбувалося на балі. Закоханий Іван Васильович у своїй душі захоплено зворушується всьому, що бачить і що чує. Він сприймає дійсність крізь призму свого почуття, тому й увесь навколишній світ здається йому правильним. Особлива увага головного героя залучає батько коханої. З великою симпатією він описує його свіжий, акуратний вид, ставність, риси особи, які так схожі з рисами Вареньки. Йому дуже приємно було дивитися на те, як постарілий полковник намагається, танцюючи з дочкою мазурку

Але наступний ранок, а точніше, випадкова зустріч із батьком Вареньки, в одну мить перекреслюють все світле, що встигло зародитися в чистій душі Івана Васильовича. Він стає свідком страшної сцени – солдати на чолі з полковником жорстоко карають татарина за втечу. Нещасний татарин благає про милосердя, але у відповідь на це, по наказі батька Вареньки, одержує нову порцію «свіжих шпіцрутенів». Не залишився без покарання й солдатів, у якого не вистачило сил для удару – полковник власноручно вдарив його по особі

Побачивши подібне, Іван Васильович не може погодити у своїй голові все це з подіями балу. Його внутрішній мир не може й не хоче приймати побачене таким, яке воно є насправді. Після цього головний герой постійно намагається виправдати у своїх думках дії полковника, думаючи, що той знає таке, чого не знає він сам. Але всі зусилля не приносять бажаного результату, тому що перед очами постійно з’являється той жахливий епізод, а в голові не перебуває жодного відповіді на мучившие Івана Васильовича питання

Я думаю, що у своїй розповіді Л. Н.Толстой не тільки хотіла показати лукавий характер і жорстока вдача полковника. На тлі цього письменник ще й протиставив йому чистий образ Івана Васильовича – людини, що готова виправдати найгірші якості інших людей, приписуючи самому собі неіснуючі недоліки. А також людини, тонка душа якого в результаті все – таки не змогла прийняти дійсність, про це говорять його згаслі почуття Квареньке.