Твір по картині Шишкіна «Перший сніг»
Як точно помітив російський народ, що немає правил без винятку. Хтось здивовано знизає плечима: про що це я? Ні, я все верно, усе по темі. Тільки зверніть увагу на картину, про яку має бути говорити. Важко з усією категоричністю затверджувати, що її автор – великий пейзажист Шишкін. І зовсім не тому, що є якісь сумніви. Проста більшість добутків художника наповнені радістю, світлом, вони немов заряджають нас оптимізмом
А що ми бачимо на картині «Перший сніг»? Зневіра, сльота, бруд, вогкість, тугу. Надлишок зневіри немов вихлюпується на глядача, таке відчуття, що ноги загрузли в пухкому снігу, перемішаному із брудом, що раскисли. І ніякого просвіту, жодного проміннячка світла, ні блакитного проблиску на сірому небокраї. Природа немов тривожиться, побоюючись приходу зими. Але й осіння сльота не радує. А сніг, підтанувши, утворить безкрайні калюжі, вода вже не усмоктується в землю, і цей надлишок вологи обтяжує
Весь ліс начебто змерзнув, кожне дерево промозгло до самої серцевини. Немов людина, який потряхивает, коли його організму так само холодно й незатишно, мороз пробирає до костей. Мимоволі поеживаешься, дивлячись на картину, немов волею долі занесло тебе в це грузле мокротиння
Великий художник зміг так натурально передати глядачеві стан природи, що нам, далеким нащадкам, залишається лише захоплюватися. Тут немає якихось перебільшень, автор не додав нічого штучна або нереального, немов ця мокра галявина сама зійшла до нього на полотно й сумна застигла в німому очікуванні природних катаклізмів
И все – таки це шишкинское утвір, це його улюблена тема, його росіянин ліс. Як би не складалися життєві обставини, як би не крутила доленька, але зрадити своє дитя, змінити рідному лісу Шишкін не зміг би ніколи. І дана картина – саме вагоме тому доказ. Не дивлячись на загальну тугу й зневіру на картині «Перший сніг», автор і тут залишає глядачеві надію на краще – тоненьку стежку, що в’ється в ближньому борі
Сьогодні полотно російського художника – передвижника зберігається в Києві, у державному музеї російського мистецтва. Хочеться сподіватися, що її ще по достоїнству оцінять критики й цінителі справжнього мистецтва. Як це ні дивно, але поки дослідники досить рівно ставляться до цього полотна Івана Шишкіна
