Пейзаж у розповіді Горького «Челкаш» – Горький Максим

 

Поети й письменники різних часів і народів використовували опис природи для розкриття внутрішнього миру героя, його характеру, настрою. Особливо важливий пейзаж у кульмінаційні моменти добутку, коли описуються конфлікт, проблема героя, його внутрішнє протиріччя

Не обійшовся без цього й Максим Горький у розповіді «Челкаш». Розповідь, властиво, і починається з художніх замальовок. Письменник використовує темні фарби («потемніле від пилу блакитне південне небо – мутно», «сонце дивиться крізь сіру вуаль», «заковані в граніт хвилі», «спіненим, забрудненим різним мотлохом»), це вже набудовує на певний лад, змушує задуматися, насторожитися, бути напоготові.

Ці картини доповнюють звуки: «дзенькіт якірних ланцюгів», «гуркіт вагонів», «металевий крик залізних аркушів». Всі ці деталі як би попереджають нас про конфлікт, що насувається. І от на тлі цього з’являється Гришка Челкаш – старий травлений вовк, п’яниця й сміливий злодій. Опис його зовнішності повністю відповідає опису картин порту; автор використовує темні фарби – «скуйовджені чорні із проседью волосся й випита, гостра, хижа особа», «холодні сірі очі», це викликає деяку зневагу й відраза до героя. На цьому ж тлі ми бачимо молодого, кремезного хлопця – Гаврила. Між ними зав’язується знайомство, Челкаш запрошує цього хлопця поучаствовать у справі – у злодійстві, однак Гаврило ще не знає, що це за діло

Ніч, тиша, що пливуть по небу хмари, спокійне море, що спало здоровим міцним сном «працівника, що сильно утомився за день». Обоє героя теж спокійні, однак за цим спокоєм криється внутрішнє напруження. У міру того як ця напруга із внутрішнього переростає в зовнішнє, Горький показує, як пробуджується море, як шумлять хвилі, і цей шум страшний. Цей страх народжується й у душі в Гаврила. Челкаш залишив Гаврила одного, а сам пішов за «видобутком». І знову все затихло, було холодно, темно, зловісно, а головне – усе мовчало. І від цього глухого мовчання ставало моторошно. Гаврило почував себе роздавленим цією тишею, і, хоча він нехтував Челкаша, все – таки був радий його поверненню. Тим часом, ніч ставала все темній і молчаливей, і це надавало впевненості й сили для завершення успішної «операції», море стало спокійним, і до обох героїв знову повернулася щиросердечна рівновага. Природа як би допомагала героям перебороти всі перешкоди й успішно добратися до берега. Пейзажні замальовки відбивають внутрішній стан героїв: все спокойно, і море спокійно…

В останній сцені – сцені конфлікту між Челкашом і Гаврилом – ми бачимо картину дощу, спочатку він іде дрібними краплями, а потім всі крупней і крупней. Це точно відповідає назріваючому конфлікту: спочатку він ґрунтувався просто на випрохуванні грошей, а потім на бійці. Струмка дощу сплітали целую мережа з ниток води, по’моєму, М. Горький хотів показати, що Гаврило заплутався в мережі власних думок: він хотів одержати гроші, причому не просто свою частку, а всі «зароблені» гроші, в’других, задумав убивство людини, якщо той добровільно не віддасть гроші, і, в’третіх, за все це він хотів одержати прощення, щоб його совість була чиста

А дощ усе лив, його краплі й бризи води змили сліди драми, невеликого конфлікту, разгоравшегося між старим вовком і парубком

Безсумнівно, роль пейзажу велика в добутку. По цих описах легше зрозуміти характер героїв, що вони задумали, складається подання про те, що буде далі, завдяки їм відчувається конфлікт, що наближається, пік і розв’язка конфлікту

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы