«Головний вузлик нашого життя, все майбутнє ядро її й зміст у людей цілеспрямованих зав’язується в самі ранні роки…» (Солженицын) – Гончарів Іван

Характер кожної людини заставляється в дитинстві. Дуже великий вплив роблять виховання, умови життя, середовище, у якій виросла дитина. Це накладає деякий відбиток і потім сповіщає про себе протягом всього . життя Всі ми «родом з дитинства», у кожного з нас своє виховання

У романі И. А. Гончарова «Обломів» нам показані дві системи виховання: Обломовка, у якій провів своє щасливе, безтурботне дитинство Ілля Ілліч Обломів і виховання Андрія Івановича Штольца, гарного друга Илюши. Мені хотілося б докладніше зупинитися на дитинстві Штольца.

Вихованням Штольца в основному займався батько. Він намагався виховати в сині повага до знань, звичку думати, займатися. Він виховував у сині господарську чіпкість, потребу в постійній діяльності. Він у дитинстві привчав сина самостійно заробляти на життя. Згадаємо, що батько забирав у нього звичайно гроші й видавав лише на необхідні речі. Частенько батько надходив із сином жорстоко. Так, він видворив його з будинку за невиучені уроки. Разом з батьком Штольц господарював, учився розбиратися в різних речах. Батько із самого дитинства привчав Штольца до праці: «Праця – образ, зміст, стихія й ціль життя, принаймні, моєї», – скаже потім Штольц.

Штольц одержав гарне утворення. Батько дуже серйозно ставився до одержання Андрієм глибоких знань. Андрій сидів з батьком за географічною картою, розбирав біблійні вірші й підводив підсумки безграмотним рахункам селян, міщан і фабричних, а з матір’ю читав священну історію, учив байки Крилова

В 14 – 15 років він самостійно їздив з дорученнями від батька в місто й ніколи не траплялося, щоб він забув що – небудь, переінакшив, недоглядів, схибив. Можна сказати, що Штольц одержав правильне, раціональне виховання

Читаючи про виховання Штольца, виникає питання: чи любить батько Андрія? Думаю, що любить і виховує його по – своєму, по – німецькому. Так, напевно, виховував батька Штольца його батько

Сама напружена сцена в романі – це прощання Штольца з батьком. Нас вражає ця сцена. Батько й син – два рідних чоловіки – прощаються назавжди, вони знають, що це назавжди. Але ні сльозинки не пролив батько, ніщо в ньому не колихнулося. Тільки майже надривне «прощай». Невже йому не стало шкода сина, що їде в невідомість. Мені здається, йому хотілося обійняти сина, поцілувати його й навіть, може бути, заплакати. Але батько не міг цього зробити. Тоді б звалилася вся система його виховання

Тверде виховання батька загартувало характер Штольца. Завдяки такому вихованню з нього дійсно щось вийшло, він багато чого домігся завдяки серйозному життєвому загартуванню

Багато критиків обвинувачували И. А. Гончарова в тім, що Штольц духовно бідн.о

Н. А. Добролюбов бачив у ньому лише буржуазного ділка – підприємця. А. П. Чехов назвав Штольца «продувною бестією».

Мені здається, що критики все – таки праві. Таке виховання, яке одержав Штольц, зробило з нього подоба якоїсь машини: він майже ніколи не хвилюється, не переживає. Живе він строго за планом, його життя розписане по мінутах. У житті Штольца немає ніяких несподіванок, цікавих моментів. Його життя як точний графік часу відправлення поїздів, а сам він – поїзд, що правильно йде за розкладом, хоча й дуже гарний, але все – таки штучний. Його ідеал – це досягнення матеріального статку, комфорту, особистої упорядженості

Занадто ідеальний вийшов Штольц, але ж у житті не існує ідеалу