Короткий зміст “Мамаши Кураж і її дітей” Брехта

Весна 1624 р. Армія шведського короля збирає солдат для походу на Польщу. Фельдфебель і вербувальник визнають тільки війну засновником громадського порядку й цивілізації. Де немає війни, яка там мораль: кожний бреде куди хоче, говорить що хоче, їсть що хоче – ні наказу, ні пайка, ні обліку! Два хлопці вкочують фургон матінки Кураж, маркітантки Другого Фінляндського полку. От що вона співає:

Агов, командир, дай знак привалу,

Своїх солдатів побережи!

Встигнеш у бій, пускай спочатку

Піхота перемінить чоботи

И вший годувати під гул знарядь,

И жити, і перетворюватися в порох –

Приємно людям, якщо люди

Хоча б у нові чоботах

Агов, християни, тане лід,

Сплять мерці в могильній імлі

Вставайте! Усім пора в похід,

Хто живий і дихає на землі

Родом вона баварка, і сьогодення її ім’я Ганна Фирлинг, а прізвисько Кураж вона одержала за те, що ні під ядрами, ні під кулями ніколи не кидала фургон з товаром. Діти її – синівська й німа дочка Катрин – справжні діти війни: кожний має своє прізвище, і батьки їх – солдати різних армій, що воювали під прапорами різних віросповідань, – всі вже вбиті або сгинули невідомо куди.

Вербувальник цікавиться її дорослими синами, але Кураж не хоче, щоб вони йшли в солдати: годується війною, а війні платити оброк не хоче. Вона починає ворожити й, щоб налякати дітей, улаштовує так, що кожний з них одержує папірець із черньш хрестом – мітку смерті. І шахрайство стає лиховісним пророцтвом. От уже вербувальник спритно веде її старшого сина Эйлифа, поки матінка Кураж торгується з фельдфебелем. І нічого не поробиш: треба поспівати за своїм полком. Двоє її дітей, що залишилися, впрягаються вфургон.

В 1625 – 1626 р. мамаша Кураж колесить по Польщі в обозі шведської армії. От вона принесла каплуна кухареві командуючого й уміло торгується з ним. У цей час командуючий у своєму наметі приймає її сина, хоробрий Эйлифа, що зробив геройський подвиг: безстрашно відбив у переважаючих сил селян декількох биків. Эйлиф співає про те, що говорять солдати своїм дружинам, матінка Кураж співає інший куплет – про те, що дружини говорять солдатам. Солдати тлумачать про свою хоробрість і удачу, їхньої дружини – про те, як мало значать подвиги й нагороди для тих, хто приречений на загибель. Мати й син раді несподіваній зустрічі

Пройшли ще три роки війни. Мирна картина біваку порваного в боях Фінляндського полку порушується раптовим настанням імператорських військ. Мамаша Кураж у полоні, але вона встигає замінити лютеранський полковий прапор над своїм фургоном на католицьке. Оказавшийся тут полковий священик устигає перемінити пасторське плаття на одяг підручного маркітантки. Однак імператорські солдати вистежують і вистачають молодшого сина Кураж, простака Швейцеркаса. Вони вимагають, щоб він видав довірену йому полкову скарбницю. Чесний Швейцеркас не може цього зробити й повинен бути розстріляний. Щоб урятувати його, треба заплатити двісті гульденів – усе, що мамаша Кураж може виручити за свій фургон. Треба поторгуватися: чи не можна врятувати життя сина за 120 або 150 гульденів? Не можна. Вона згодна віддати всі, але вже занадто пізно. Солдати приносять тіло її сина, і мамаша Кураж повинна тепер сказати, що не знає його. Їй же треба зберегти принаймні свій фургон

Пісня про Велику капітуляцію:

Дехто намагався зрушити гори,

З неба зняти зірку, піймати рукою дим

Але такі переконувалися незабаром,

Що усилья ці не по них

А шпак співає:

Перебийся рік

Треба з усіма в ряд крокувати,

Треба почекати,

Краще промовчати!

Пройшло два роки. Війна захоплює всі нові простори. Не знаючи відпочинку, мамаша Кураж зі своїм фургончиком проходить Польщу, Моравію, Баварію, Італію й знову Баварію. 1631 р. Перемога Тилли при Магдебурзі коштує мамаше Кураж чотирьох офіцерських сорочок, які її жаліслива дочка розриває на бинти для поранених. Біля міста Инголыптадта в Баварії Кураж присутній на похоронах головнокомандуючого імператорських військ Тилли. Полковий священик, її підручний, ремствує, що на цій посаді його здатності пропадають втуне. Солдати – Мародери нападають на німу Катрин і сильно розбивають їй особа

1632 р. Мамаша Кураж на вершині ділового успіху: фургон повний новим товаром, на шиї в господарки зв’язування срібних талерів: Все – таки її не переконати, що війна – це дерьмо. Слабких вона знищує, але їм і в мирний час несолодко. Зате вуж своїх вона годує як треба.

Кому у війні не вистачить волі,

Тому перемоги не видать.

Коль торгувати, не однаково чи,

Свинцем иль сиром торгувати!

У тому ж році в битві під Лютцене гине шведський король Густав Адольф. Мир оголошений, і це серйозна проблема. Мир загрожує мамаше Кураж руйнуванням. Эйлиф, сміливий син мамаши Кураж, продовжує грабувати й убивати селян, у мирний час ці подвиги порахували зайвими. Він гине смертю розбійника, як, по суті, прожив все життя. Мир тим часом виявився дуже неміцний. Мамаша Кураж знову впрягається у свій фургон. Разом з новим підручним, колишнім кухарем командуючого, що приловчився замінити занадто м’якосердого полкового священика

Уже шістнадцять років триває велика війна за віру. Германія втратилася доброї половини жителів. У землях, що колись процвітали, тепер панує голод. По спалених містах нишпорять вовки. Восени 1634 р. ми зустрічаємо Кураж у Німеччині, у Соснових горах, осторонь від військової дороги, по якій рухаються шведські війська. Справи йдуть погано, доводиться злидарювати. Сподіваючись випросити що – небудь, кухар і мамаша Кураж співають пісню про Сократа, Юлія Цезарі й інших великих мужах, яким їхній блискучий розум не приніс користі:

До моралі все звелося однієї:

Сумно скінчилися їх дні

Їхньої чесноти тому провиною,

Блаженний, кому далекі вони!

У кухаря із чеснотами негусто. Він пропонує врятувати себе, кинувши Катрин напризволяще. Мамаша Кураж залишає його заради дочки. «Як добре сидіти в теплі, коли зима настала!» – співають у селянському будинку. Мамаша Кураж і Катрин зупиняються й слухають. Потім продовжують свій шлях

Січень 1636 р. Імператорські війська загрожують протестантському місту. Галлі. Камінь уже заговорив, але до кінця війни ще далеко. Мамаша Кураж відправилася в місто, щоб взяти в голодних городян цінності в обмін на їжу. Осаджуючі тим часом у нічній тьмі пробираються, щоб улаштувати різанину в місті. Катрин не може цього витримати: улазить на дах і щосили б’є в барабан доти, поки її не чують обложені. Імператорські солдати вбивають Катрин. Жінки й діти врятовані

Мамаша Кураж співає колискову над мертвою дочкою. От війна й забрала всіх її дітей. А мимо проходять солдати. «Агов, візьміть мене із собою!» Мамаша Кураж тягне свій фургон. Війна удачею змінної Сто років протримається цілком, Хоч людина звичайний Не бачить радості у війні:

Він жере дерьмо, одягнений він зле,

Він катам своїм смішний

Але він сподівається на чудо,

Поки похід не завершений

Агов, християни, тане лід,

Сплять мерці в могильній імлі

Вставайте! Усім пора в похід,

Хто живий і дихає на землі!