“Мертві душі” по Чехову – Чехов Антон

Уже в першому абзаці розповіді «Хамелеон» виявляються мотиви й Гоголя, і Достоєвського, і Толстого. Чехів пише: «Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумелов у новій шинелі й з вузликом у руці. За ним крокує рудий городовий з решетом, доверху наповненим конфіскованим аґрусом. Навкруги тиша… На площі ні душі… Відкриті двері крамниць і шинків дивляться на світло божий уныло, як голодні пащі; біля них немає навіть злиденних». От перший парадокс, що нагадує читачеві Гоголя: на площі ні душі, однак по ній ідуть два чоловіки. У свідомості читачів Очумелов і городовий – герої з мертвими душами

Другий гоголівський мотив. На Очумелове нова шинель. Вона недоречна влітку. Про цю пору року свідчить решето з аґрусом у руках рудого городового. Очумелов надяг нову шинель у липні – місяці тільки тому, що хотів продемонструвати свого чина, свій соціальний стан. Але наявність ще однієї деталі руйнує вже починається складатися гоголівський мир мертвих душ, над яким зловісно нависла шинель. Ця деталь – колір волосся городового. Він рудий. За словом «рудий» закріплений цілий спектр значень. Одне з них ставиться до клоунади. За рахунок цієї деталі базарна площа перетворюється в арену цирку, а відбувається на ній нагадує балаганну дію, комічне по своїй природі

Поява собачки ще більше нагадує цирк або вуличне подання. Перед нами два клоуни (городовий і поліцейський наглядач) і собака. Характерна й заміна, що відбувається. Вираження собаки більше нагадує вираження людської особи. «У центрі юрби, розчепіривши передні ноги й тремтячи всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу – біле хортеня з гострою мордою й жовтою плямою на спині. У сльозавих очах його вираження туги й жаху». А в людей замість осіб предмети. Людина втратила душу, перетворився в предмет. У рудого городового – решето з конфіскованим аґрусом, у наглядача – шинель, до діючих осіб приєднується потерпілий Хрюкин, у якого роль особи виконує укушенный палець

У Достоєвського, Гоголя, Толстого цією заміною створювалася трагічна атмосфера: що трапилося з людиною, як він втратив себе, як відбулася втрата Особи? У Чехова по – іншому: там, де повинне бути трагічне переживання, читач сам може знайти таємний зміст. Якщо в Толстого головне – дати читачеві рятівні орієнтири, то А. П.Чехов довіряє читачеві. Сміх найбільш повчальний. Якщо людина сміється, то виходить, може зіставити, що є норма, а де її порушення

Але переходу до трагічних нот заважає ще одна чеховська деталь – мовці прізвища героїв: Очумелов, Елдырин, Хрюкин. Тільки остання може бути прочитана як свідчення тварини початку її носія. Прізвище Елдырин близьке до слів «ялдыга», що в словнику В. Даля означають «гуляка, марнотрат, проїдала», і «елдыга» – «шеромыжник, сварлива й корислива людина».

Але важливіше всього прізвище головного героя – Очумелов. На ній лежить основне значеннєве навантаження. «Очуметь», по Далю, значить «одуріти, осаметь, забутися тимчасово, бути в нестямі». Прізвище говорить про тимчасове забуття героя, тобто про перебування його за – буттям. В Очумелова спляча свідомість, герой слабшав розумом. Таке трактування теж дозволяє говорити про трагедію особистості. Але це трагічне не абсолютно. Є надія, що свідомість Очумелова прокинеться. І Чехов вірив у ці можливості внутрішнього «я». Звідси народжувалося особливе розуміння цілісності життя. Трагічне не властиво природі людини, а є наслідком його неправильного вибору. Балаганне дійство з перевдяганням знімає можливість трагічної інтерпретації сюжету й пародіює ситуацію вибору, зводячи її винятково в сферу побуту