Романтичний герой Мцыри Лермонтова – Лермонтов Михайло

(По поемі М. Ю. Лермонтова “Мцыри”)

Дія поеми М. Ю. Лермонтова “Мцыри” розвертається на Кавказі, у місцевому монастирі, де жили мирні ченці. російський генерал, Що Проїжджав повз монастир, залишив ченцям полоненого змученої дитини років шести. Хлопчик нудився в неволі, не їв, уникав спілкування, “дивився, зітхаючи, на схід…”. Ченці виходили іновірця, що залишився в монастирі, але всі так само тужив “по стороні своєї рідний”. Один раз “у кольорі років” він зник під покривом осінньої ночі. Його знайшли через три дні в степу, “Він страшно блідий був і худий И слабкий…” Зібравши залишки сил, Мцыри починає свою передсмертну сповідь:

“Я мало жив, і жив у полоні.

Таких два життя за одну,

Але Тільки повну тривог,

Я проміняв би, якщо б міг”.

Все життя він був млоїмо тугою за волею. Існування в монастирських “похмурих стінах” стискувало груди й зрештою стало нестерпним. “Дитя невідомої країни” виривається на волю з тихої обителі. І величезний мир, що відкрився, обрушився на юнака всею міццю, природа захлиснула його, він “сам, як звір, був далекий людей. І повз і ховався, як змій”. У навколишній природі він бачить єднання, гармонію, всі, чого був позбавлений у людському суспільстві. Країна батьків, краси й достатки розкішної природи тягнуть палку душу Мцыри далі, у дорогу –

…Я ціль одну –

Пройти в рідну країну –

Мав у душі й переміг

Страданье голоду, як міг

Однак Мцыри заблудився, і гармонія була зруйнована зустріччю з могутнім барсом. Смертельна сутичка відбулася між Мцыри й барсом, вільними, сильними нащадками природи

Я полум’янів, верещав, як він;

Начебто сам я був породжений

У сімействі барсів і вовків…

..Здавалося, що слова людей

Забув я…

У цій сутичці з найбільшою силою розкривається героїчна суть характеру Мцыри. Він переміг і знайшов у собі сили продовжити шлях