Дві правди (по п’єсі Горького «На дні») – Горький Максим

П’єса Горького «На дні» – складний, суперечливий добуток. У своїй роботі письменник дає два зовсім різних підходи до людського життя, не показуючи явно свого особистого відношення до жодного з них. Питання, поставлені драматургом, залишаються відкритими й на сьогоднішній день

Дві правди, дві точки зору на людську долю виражають два головних герої п’єси: босяк, мешканець нічліжки Сатин і мандрівник Лука – невідомо що звідки прийшов і невідомо що куди тримає шлях. Наскільки відрізняються між собою – ці дві правди, настільки ж відрізняються образи їх носіїв

Лука м’який і в мові й у рухах, до усім ласкавий і добрий, не має й не хоче мати ворогів. Єдині слова, що виходять із його вуст, – слова розради. А такі слова Лука знаходить для кожного з мешканців нічліжки. Злодієві Ваську Попелу Лука розповідає про щасливе життяя, що вільна людина може вести в Сибіру. Хронічному п’яниці Акторові старий розповідає про чудесну клініку, у якій лікують від алкоголізму. Для бідної, умираючої від сухоти Ганни Лука знаходить інші слова, їй він доводить, що життя зовсім нічого не коштує, що життя приносить чоловік одні мучення, а відпочити й бути щасливим можна тільки після смерті

Лука – не сторонній спостерігач життя, воно активний її учасник, що втручається в усі. Але чи вірить сам Лука власним словам? Ні, не вірить, і не вірить він взагалі в можливість рішучої перебудови життя. Таким чином, Лука прагне не до зміни суспільних підвалин, а до полегшення того хреста, що несуть прості люди

Зовсім інший людський тип, зовсім інша життєва позиція в образі босяка Сатину. Сатин – насамперед борець, борець за справедливість. Він і у в’язницю потрапив тільки тому, що заступився за честь людини – своєї сестри. Людська несправедливість і роки страшної потрібні не озлобили Сатину. Він співчуває людям не менше, ніж Лука, але він не бачить виходу, полегшення страждань у простій розраді людей. І хоча не можна сказати, що Сатин виступає як прихильник більше радикальних устремлінь, саме в його вуста письменник вкладає монолог у захист людини й людських прав. Образ Сатину залишає двоїсте відчуття, відчуття контрасту між високими помислами, шляхетними прагненнями й загальним пасивним існуванням героя. Сатин не алкоголік, але любить випити; не аферист по натурі, але картковий шулер, і створюється враження, що він досить затишно почуває себе в костылевской нічліжці, де все – таки вище всіх по розуму й силі характеру

Яка ж правда Сатину? Ніякої позитивної програми в Сатину ні, але, на противагу позиції Луки, Сатин рішуче й безповоротно заперечує неправду, називаючи її «релігією рабів і хазяїв».

Таким чином, у драмі існує дві правди: правда Луки, з її байдужною й безособовою добротою, християнською смиренністю, з її «святою неправдою», і правда Сатину, у чомусь жорстока, але горда – правда заперечення неправди. І внутрішній конфлікт цих двох настільки відмінних друг від друга позицій розсудила історія. . Історія показала, що мир переробляється тільки сильними засобами й що слова розради не допоможуть людям стати счастливее. Але це не означає, що це кращий шлях. Мені здається, що тверді методи, формула «ціль виправдує засобу» служать лише для виправдання й обеливания неминучі крові й смерті