Аналіз вірша Гумилева “Заблудлий трамвай” – Гумилев Н. З

Микола Гумилев, як і його дружина Ганна Ахматова, були переконаними супротивниками методів кривавої жовтневої революції. Він кілька разів привселюдно висловлювався із заявою про варварське відношення до великої російської спадщини минулих сторіч. Після революції панували хаос, руйнування й смерть. На тлі всього цього громадянська війна було закономірно, і здавалася чимсь природним. У ці роки він публікує свій вірш “Заблудлий трамвай”, у якому відкриває читачеві свої погляди як громадянина

Для нього залишається загадкою, як удалося підхопитися на підніжку трамвая, що несеться без зупинки, але факт дії, що свершились, на особу. Ніхто цього не хотів, однак, справа зроблена. Машина мчиться вперед, Можна скільки завгодно волати до вагоновода із проханням зупинити трамвай і випустити ліричного героя. Але ні, він мчиться крилатою бурою вперед, змітаючи на своєму шляху рішуче всі, і не щадить нікого

Герой бачить налиті кров’ю букви – вивіску метафоричної овочевої крамниці, де так само просто й легко як зелень продаються людські голови. Все це звучить до жаху логічно: у часи воєн і переворотів людське життя втрачає вагу, а смерть стає явищем повсякденним. Трамвай їде далі, і ліричний герой бачить дощатий забір і будинок у три вікна, у якому жила Машенька. Є чи надія, що вона залишилася жива в цьому безглуздому вирі смертей? Герой розуміє, що шанс дуже невеликий. Він знову благає зупинити трамвай, але спроби марні – військова машина не створена для вислуховування скарг

Незважаючи на кошмар протистояння, герой залишається вірний православ’ю. Як і будь – яка інша російська людина, вона вирішує відправитися в храм і замовити молебень про здоров’я коханої Машеньки. Але собі цим уже не допомогти. Для себе він вирішив замовити панахиду, адже вмерло все, що було дорого, а значить умер і він сам

Гумилев намагається показати як боляче жити в тій Росії. Скільки горя й страждань. До приходу бури він і не догадувався як сильно любить все російське, що це дорого його серцю. І обидней усього, що квиток в “Індію Духа” уже не купити – шлях до спокою й умиротворення закінчиться нескоро.