Москва Грибоєдова й Пушкіна – Грибоєдов Олександр

Москва дала Росії Грибоєдова й Пушкіна. Це їхня мала батьківщина, і не дивно, що життя героїв їхніх добутків пов’язана з Москвою, Сьогодні вам покажуть будинок Фамусова, що зберігся в центрі міста, сьогодні можна проїхати по столиці маршрутом, яким колись везли по Москві улюблену героїню Пушкіна Тетяну. Але не географічне, не столичне положення цікавило художників слова. Їх цікавила Москва як вища після Петербурга крапка дворянської цивілізації. Які ж думки й почуття викликає Москва?

Відкриємо комедію Грибоєдова “Горі від розуму”. Нас зустрічає багатий московський пан і видний сановник Фамусов, списаний з рідного дядька самого автора. Але це не виключає його типізації: “Що за тузи живуть у Москві й умирають!” Це хоронитель стародавніх традицій, для якого дядько Максим Петрович, вельможа єкатерининських часів, служить ідеалом. Фамусову подобається гордовита вдача, пишний вид, роль у світлі й при дворі. Вище положення в суспільстві – головне мірило. “Хто бідний, той тобі не пари”, – говорить він Софії. Для нього зять із чинами так зірками цікавий. От Скалозуб – бажаний. Внутрішнє достоїнство для чинів і для тузів – ніщо!

Пускай собі разумником слыви,

А в родину не включать

Так, у Москві свої поняття про честь: “Коли ж треба підслужитися, і він згинався вперегиб”. От ця готовність зіграти при нагоді блазнівську роль, забувши свій вік і гордовиту вдачу, і є ключ до високого положення. Все інше несуттєво, у тому числі й служба: “Підписано, так із плечей геть”. Тих же, кому “прислужуватися нудно”, Фамусов вимагає на гарматний постріл не підпускати до столиць. Московські тузи – супротивники вченості. Їх самих нею не обморочиш, але вони радеют про інших: від ученья розвелися божевільні люди, відбуваються божевільні справи. Треба знищити книги. Однак світське виховання для панянок Фамусов визнає, хоча й знає, що це накладно. Бурчачи із приводу Кузнецького мосту, осередку французької моди, Фамусов цілком підкоряється такій моді, будинок його “відкритий для званих і незваних, особливо з іноземних”.

Усі знають добродії друг про друга, тому так бояться суспільної думки, так від нього залежать. Зовні все повинне бути пристойно, а вуж усередині будинку – ні – ні! “Що стане говорити княгиня Марья Олексіївна?”

Свого судження не має не тільки безрідний секретар, але й сам хазяїн. Він звик думати, як всі, повторювати розхожі історії свого кола. Фамусов у захваті від усього московського, юнаків, дам, дівиць. Сатирична Москва в зображенні Грибоєдова, однак є в характері Фамусова й гарні риси: неабияка частка добродушності, широка гостинність, хлібосольство, що відрізняє москвичів взагалі. Хоча чуйність, щоправда, трохи перекручена: “Ну, як не порадеть рідному чоловічкові”. Споконвічна моральна всеїдність (“хоч чесна людина, хоч немає – для вас ровнехонько про всіх готів обід”) характерна для подібних людей

В образі Фамусова відбилася розумова відсталість і самовдоволення стародавнього московського барства. І ніщо не здатне змінити таких, як він

–   З тих пор дороги, тротуари

–   Будинку й усе на новий лад