«Достоєвський – художник… безодні людської, людської бездонності» – Достоєвський Федір

В. Г. Бєлінський помітив ще в молодому Ф. М. Достоєвському «талант незвичайн і самобутній», що «різко відділився від всієї юрби наших письменників». Ця самобутність Достоєвського виразилася насамперед у тім, що письменник продемонстрував дивне вміння ввійти в глибину психології героя. У його попередників було багато побуту й мало живої людини. У Достоєвського ж жива людина з’явилася із середовища «принижених і ображених», і кожний із цих людей був цілого всесвіту зі своїм миром почуттів, думок. Кожний герой творів Достоєвського настільки індивідуальний, що його не поплутаєш ні скем.

Всі герої Достоєвського дивно складні й суперечливі. І всі вони живуть як би зі здертою шкірою, абсолютно незахищені від жорстокого зовнішнього миру, Достоєвський як справжній психолог проникає в саму безодню людської свідомості, людської психології, розкриває суперечливу душу кожного свого героя. Письменник по’іншому, не так, як його попередники, дивиться на проблеми героя. Він показує, наскільки цікавий і незвичайний може бути кожний окремо взята людина, нехай це навіть «маленька людина», жебрак і задавлений життям

Ідучи по стопах Гоголя, Достоєвський у своїх добутках розкриває тему маленької людини. Але знову ж він розкриває неї з погляду глибинної психології кожної людини. Якщо Гоголь дивиться на свого героя Акакия Акакиевича як би з боку, помічає в ньому риси приниженості й затурканості й волає до гуманних почуттів читача, то Достоєвський підходить до цій темі з нових, більше радикальних позицій. Він міняє точку зору, тому найчастіше вже не автор, а сам герой, «маленька людина», знаходить голос, починає судити й себе, і навколишнє його середовище. Це допомагає авторові глибше проникнути в душі героїв, подивитися на них зсередини, показати їхню самосвідомість. Відомий дослідник поетики романів Достоєвського М. М. Бахтин пише із цього приводу наступне: «Ми бачимо, не хто він є, а як він усвідомлює себе. Те, що виявляв автор, виконує тепер герой, висвітлюючи себе із всіх можливих точок зору».

Особливо сильно ця якість виявилася в першому романі Достоєвського «Бідні люди», головний герой якого, Макар Девушкин, пускається в опис своїх почуттів, міркує про Літературу й оголює перед читачем свою душу

В. Н. Майков писав, що Достоєвський – поет по перевазі психологічний, тому що для нього стає більше важливої душа людини, те, як вона змінюється під впливом навколишніх її фактів, навколишнього середовища. І виявляється, що герої Достоєвського здаються забитими й безсловесними тільки з боку. А насправді їхнього душу складна й суперечлива, і насамперед тому, що вони мають загострене почуття свого Я

Герої Достоєвського – це люди глибоко страждаючі, що гостро переживають соціальні й психологічні катастрофи. Вони чуйно відгукуються на будь – яке приниження свого достоїнства. Багато дослідників відзначали, що Достоєвський створює своїх героїв з відкритою, оголеною душею. Але чим більше вдивляєшся в душу, тим більше розумієш, що вона сильно изранена життєвими обставинами, які скаламутили її чистоту й щирість. Тому так багато в душах героїв протиріч. З одного боку, вони добрі й щирі, але з іншого боку – часом їхня хвора душу змушує їх бути егоїстами. Це якість особливо помітно в героях роману «Ідіот», і найбільше в образі героїні Настасьи Пилипівни

Це людина, що з юнацького років була віддана нарузі й затаїла злість на всіх людей. Ця щиросердечна рана постійно болить у Настасьи Пилипівни й породжує суперечливий комплекс почуттів. З одного боку, у її душі присутній довірливість і простодушність, а з іншого боку – свідомість ображеної гордості, таємний сором за незаслужене, але моральне падіння, що відбулося. Тому на людях на поверхні душі героїні бушують почуття, які часом доводять її до цинических учинків. А в глибині душі в неї таїться чуйне серце, що жадає любові й прощення

Достоєвський не просто розкрив щиросердечні протиріччя героїв своїх романів, не просто проникнув у безодні їхньої душі, але й показав, що в них таяться щиросердечна щедрість і краса, які не можуть бути зломлені навіть найважчими умовами життя