Твір по картині Ван Гога «Рожеві троянди» – Ван Гог Винсент

Наближалося літо 1890 року. Винсенту Ван Гогу залишалося жити біля двох місяців

Жив він тоді в Овер – Сюр – Уаз, містечку під Парижем. Писав багато, жагуче й нервово. Серед багатьох знаменитих робіт, створених в останньому спалаху генія, він створив кілька картин, що зображують квіти. От і «Рожеві троянди» були написані тоді – одна із прекраснейших картин останнього року Ван Гога.

Мистецтвознавці говорять: «Річ, характерна для його пізньої творчості». Впрямь – пізня. Але не сама характерна

Пізні роботи Ван Гога відрізняє дивовижну нервову напругу, різкі контрасти, пристрасть, сум’яття страждаючої душі, тривога. На цьому трагічному тлі «Рожеві троянди» виглядають майже пасторально. Улюблені Ван Гогом контрасти зм’якшені, колорит ніжний: перламутрова, вологий, світлий північ. Це особливо явно, якщо зрівняти Рози з полум’яніючими відтінками жовтого й жовтогарячого, використаними, приміром, для Соняшників з Арля. Північна пастораль, росистий ранок

А для останніх місяців життя й роботи Ван Гога характерний невагомість, що панує в просторі картини. Троянди немов ширяють у просторі; вони начебто існують поза рамою, висунуті прямо до глядача. Так квітуча галузь заглядає у вікно сільського будинку – от вони, троянди, відчутні, вологі й свіжі, до них можна доторкнутися

Ваза, у якій коштують квіти, ледве намічене, майже невидима – якби не ваза, можна було б подумати, що верх і низ цієї картини не мають особливого значення. Обсяг і глибина додані лише легчайшим зміною відтінків зеленого цвіту. Напруга й пристрасть тимчасово відступили. На картині панує спокій, ледве, хіба що, торкнутий світлим сумом, що викликає усвідомлення ефемерності, крихкості життя

У композиції «Рожевих троянд» є щось від ніжно улюблених Ван Гогом японських гравюр, які він вивчав і копіював. Для японської графіки звичайні ці тверді контури, що надають естампу особливу чіткість, і витончені хвилясті лінії, природні, природні, що підкреслюють невигадливість живих квітів. Пригадуються рослинні мотиви в гравюрах Андо Хиросигэ, роботи якого Ван Гог особливо цінувався

Манера, у якій написані «Рожеві троянди», ледве нагадує й роботи Гогена. Втім, метод Ван Гога неповторний, його погляд по – справжньому властивий лише йому одному

Картина «Рожеві троянди» подарована в 1923 році Новій Гліптотеці в Карлсберге Хельгой Якобсон