Мовці прізвища в розповіді Чехова «Хамелеон» – Чехов Антон

Антон Павлович Чехов почав свою творчість із маленьких смішних оповіданнячок. Але дуже незабаром вони одержали в критиків і читачів високу оцінку, а пізніше були визнані шедеврами високої літератури. Незважаючи на невеликий обсяг цих добутків і смішні ситуації, вони говорили про серйозні речі й змушували подумати про себе й свої вчинки. Героями розповідей були звичайні люди, часто нерозумні й вульгарні. Чехів був переконаний, що «тоді людина стане краще, коли ви покажете йому, який він є». Саме так він боровся з «вульгарністю вульгарної людини».

А що таке вульгарність? У розповіді Антона Павловича зустрічаються люди фальшиві, дурні, чванливі, самовдоволені, самовпевнені, неосвічені, грубі, нахабні й так далі. Вульгарні люди не бачать своїх пороків, більше того, вони вважають себе нормальними й навіть гарними людьми

У розповіді «Хамелеон» говориться про людину, що, як і ящірка, швидко пристосовується до навколишнього середовища; він, звичайно ж, міняє не колір, а свої думка, рішення, погляди. Розповідь проста: по базарній площі йде поліцейський наглядач у супроводі городового. Побачивши юрбу, він направляється до неї, щоб з’ясувати, по якому приводі зібралися люди. Довідавшись, що золотих справ майстри вкусив собака, він намагається з’ясувати, чия це собака. От і всі!

Незважаючи на гадану простоту, розповідь був прийнятий як серйозний добуток, що критикує самодержавно – поліцейський режим у Росії кінця XIX сторіччя. Яким образом маленька розповідь про звичайний, рядовому випадку перетворився в масштабний добуток? Чехів – майстер художніх прийомів. У цій розповіді, наприклад, вона використовує мовців прізвища. Головна діюча особа – поліцейський наглядач – носить прізвище Очумелов. Відразу ж пригадуються дієслова «очуметь», «чманіти», а далі – іменник «чуму» – страшна заразна хвороба, що косила цілі міста й країни. Якою же заразною хворобою страждає поліцейський наглядач? Спробуємо розібратися в його вчинках і характері. Він, як і покладено йому по чині, хоче навести порядок. Наблизившись до юрби, він грубо, неправильно будуючи пропозиції, кричить: «По якому цее случаю отут? Чому отут? Це ти навіщо палець?» Довідавшись про що происшли, він розвиває бурхливу «діяльність» – залякує в тій же грубій формі людей: «Я йому покаджу Кузькину мати!.. Я покаджу вам, як собак розпускати», «А ти, дурень, опусти руку! Я ще доберуся до тебе!»

Поводження Очумелова, як і його мова, також допомагає розібратися в його «хворобі». Він з’являється на базарній площі в новій шинелі, що залежно від рішення Очумелов те знімає (пекуче), те надягає (холодно). Це нагадує дитячу гру: коли ведучий наближається до загаданого предмета, то учасники кричать «пекуче», а коли віддаляється – те «холодно». Ця деталь під – черкивает «розумові» потуги Очумелова і його «моральні» коливання. Очумелов міняє своє рішення миттєво, особливо не замислюючись. Коли хтось із юрби затверджує, що собачка генеральська, то він називає її «шустрої», «цуциком», «маленькою», «ніжною твариною», а Хрюкина – «дурнем», «знаю вас, чортів!» «Ти адже відомий народ», «кожна свиня…» Досить комусь із юрби засумніватися: «У генерала таких ні», – Очумелов негайно ж називає собаку «прочим бродячою худобою», скаженої, «не собака, а підлість одна тільки», бродяча, «ні виду, ні вовни», передбачуваних хазяїв обзиває «мерзотниками », а Хрюкину радить відстоювати свого права

Але от уже точно відомо, що собака брата генерала. Особа Очумелова «заливається посмішкою розчулення, говорить ласкаво: «… братик ихний приїхали? Погостювати приїхали? Скучили по братику». Діагноз хвороби поліцейського наглядача встановлений: грубіян, нечема, підлабузник, одним словом – хамелеон, тобто падлючить перед вищестоящими. А головне – заражає юрбу тим же хамелеонством. Юрба равнодушно й швидко міняє своє відношення до Хрюкину й собачки, при цьому підлабузнюючись перед Очумеловым. Золотих справ майстер теж носить мовець прізвище – Хрюкин. Все понятно: це слово від дієслова «хрюкати», а хрюкають, як відомо, тільки свині. І нам зрозумілий цей персонаж, зрозуміло, що можна від нього очікуватися

У розповіді є ще одна мовець прізвище – Жигалов. Прізвище Жигалов відбувся від слова жигало, тобто той, хто підпалює інших, є призвідником. Генерал Жигалов у розповіді не присутній, але про нього постійно говорять, більше того, цей людина міняє настрій самого поліцейського наглядача й всієї юрби. Це прізвище також виправдує себе

Мовці прізвища в розповіді «Хамелеон» допомагали читачам побачити вульгарність і несправедливість суспільства, у якому треба підлабузнюватися перед сильними, плазувати перед вищими чинами й помыкать нижчими. І це не було випадковим явищем, це було хворобою епохи