Проблема щастя в поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре» – Некрасов Микола

У поемі «Кому на Русі жити добре», створеної після реформи 1861 року, що ліквідувала кріпосне право, Некрасов спробував відповісти на одне з найважливіших питань (епохи: «Народ звільнений, але чи щасливий народ?» Поема відповідала настроям селянської Русі, що нагромадила «гори ненависті й гніву» проти поміщиків, царських чиновників, церковних служителів. Тому шукають правду, шукають відповіді на злободенне питання про щастя саме мужики. Під час розповіді «про ходіння за правдою» Некрасов прибігає до схрещування думок, що виходять від різних персонажів

Перша зустріч мужиків – з попом, що скаржиться на вбогі доходи й зневажливе відношення селян. Для нього щастя – це «спокій, багатство, честь». Але, щоб мати все це, попові необхідно брати в селян останні копійки. «Душу перевернеться, – зізнається піп. – Береш і знаєш, що береш із останніх селянських грошів. – И відразу додає у своє виправдання: – Не брати – так нема чим жити». Селяни бачать, що немає в попа справжнього щастя, що запрацьовується чесною працею й за яке «не болить і не перевертається душа».

Глави «Сільський ярмарок» і «П’яна ніч» вражають трагічним неподобством сцен. П’є народ, у бійці вже вбили когось, плазують побиті, валяються п’яні; у шинків збилися підведення, плачуть діти. І в шумі п’яних голосів чуються мови, які іншим часом почути неможливо: «Добра ти, царська грамота, так не про нас ти писана». Словами старого орача Якима Нагого Некрасов пояснює причину народного пияцтва: «Немає міри хмелю росіянинові. А горі наше меряли? Роботі міра є?» З мови Якима треба: мужикові скільки не працювати – статку не видать, тому як «ледве робота кінчена, дивися, коштують три пайовики: Бог, цар і пан!»

У главі «Щасливі» Некрасов говорить про вбоге «щасті» баби, у якої на одній гряді «народилося ріп до тисячі» солдата, що був «у двадцяти п’яти боях не вбитий». Але важливе місце в цій главі займає розповідь про Єрмила Гирине. Він – поряд з «богатирем святорусским» Савелієм, розбійником Кудеяром – борець за народну справу, попадає в острог за захист інтересів селян, за свою вірність правді

Мав він усе, що потрібно Для щастя й спокою

И гроші, і пошана – які були до того ж зароблені «…строгої правдою, розумом і добротою».

Підсумком роздумів мужиків, що довідалися історію життя Гаріна, була думка про те, що для щастя необхідна стругаючи правда. Але з наступних глав стає ясно: чесне трудове щастя неможливо на Русі через порядки, при яких селянина грабують пайовики. Людина, що живе за законами справжньої правди, неминуче зіштовхується з тими, хто живе за рахунок селянина. Щоб жити щасливо, потрібно жити чесно, але виходить, що бути чесним і жити в статку – нельзя.

Наступна зустріч – з поміщиком, якому нестерпна думка про те, що селяни вільні, і тому він нещасливий. І зустрічі селян з Оболт – Оболдуевым і князем Утятиным переконують нас у тім, що Полюбовне рішення давньої суперечки селян і поміщиків виключене

Зустрічі з такими рабами, як холоп князя Переметьева, лакей Качатина Іпат, бурмистер Климка Лавин і іншими, викликають думка про те, що селянське щастя неможливо не тільки тому, що панують кріпосники, але й тому, що звичка до рабства й покірності сильна ще в самому народі. Однак, незважаючи на це, Некрасов бачив у народі силу, здатну зрушити країну по шляху прогресу. У піснях Гриши Добросклонова про народ і його силу виражена та надія, який тільки й могла жити Росія, обманута, приниженим, ображеним маніфестом. «Збирається силами російський народ і вчиться бути громадянином», – говорить Григорій, і слово «громадянин» наповнюється самим революційним змістом. Сама ж селянська Русь ще не усвідомила собі, де її щастя. Їй, що міркує, що обмірковує свою долю, ще стояло зрозуміти, у якій стороні «лежить щастя».

Питання про те, що таке щастя, – напевно, один з «вічних» питань. Все наше суспільство, кидаючись із крайності в крайність, по – моєму, ніяк не може зрозуміти, що неможливо створити зразок, ідеал щастя для всіх відразу. Суспільство щасливо, коли кожна часточка його, кожна людина живе щасливим життям, коли створює для себе щастя сам і так, як його розуміє