Дні милосердя, доброти й всепрощення.. – Диккенс Чарльз

(по творі Чарльза Диккенса «Рождественська Пісня»)

Англійський письменник – реаліст, найвідоміший представник соціально – побутової прози XIX сторіччя Г. Честертон відзначав, що Диккенс мав два більших таланти – уміння писати смішне й уміння зображувати жахливе

Все це дійсно відображається в «Рождественській пісні». Основою сюжету різдвяної казки є чудо святкової ночі. Відбувається якась подія – і починається духовне відродження людини, що забув, що він створений по образі й подобі Божому. Дверний молоток перетворюється в особу Джейкоба Марлі, що вмер саме у Святий вечір сім років тому. Парфуми Різдва ведуть Скруджа від дитинства до смерті, – і все це сплітається в події однієї ночі, аби тільки повністю змінити життя старого скнари

Доречно пояснити, що слово «Scrooge» у перекладі з англійської – скнара. Душу його змертвіла настільки, що його іноді називають ім’ям померлого компаньйона – Марлі. Автор зображує Скруджа сухим, зморшкуватим, холодним, начебто крижана брила, жорстоким і бездушним ділком, що сидить у своїй промороженій конторі й не дозволяє, клеркові купити хоча небагато вугілля. Який контраст із племінником Скруджа Фредом, коли той приходить до дядька, щоб побажати йому веселого Різдва: «здавалося, від нього палає жаром, начебто від грубки. Щоки в нього червоніли… ока блищали, а з рота йшов пару»! Свого героя Диккенс порівнює із забутим на морозі вуличним краном, з якого потроху капала й капала вода, і він зрештою перетворився в шматок льоду. «Твої губи тремтять, – промовив Дух. – А що це котиться по твоїй щоці?» Перший лід крижаний глыби розтоплюється першою сльозинкою, щиросердечний холод зникає, і от старому скнарі вже жаль, що він прогнав хлопчика, що співав різдвяний гімн, що не сказав теплого слова своєму клеркові. Після першої сльози Скрудж схлипнув, а коли довідався в маленькому хлопчику самого себе – заплакав

И якщо спочатку він не вірить Марлі, а Духа Минулого Різдва просить погасити своє світло й навіть намагається зробити це сам, те Духа Прийдешнього Різдва він уже просить: «Веди мене куди хочеш… Якщо в цю ніч ти теж повинен мене чомусь навчити, нехай це піде мені на користь». І не тільки з переляку обіцяє виправитися й спокутувати минулому нинішнім і майбутнім, а й виконує те, що обіцяв Бобові Кречету.

П’ять строф «Рождественської пісні в прозі» – це гімн на славу Різдва, «днів милосердя, доброти й всепрощениея., єдиних Днів у цілому календарі, коли люди, начебто з мовчазної згоди, розкривають один одному серця й бачать у своїх ближніх, навіть у бідних і знедолених, – таких людей, як і вони самі, людей, які йдуть із ними однією дорогою до могили».