Хто був реальним прототипом д’Артаньяна?

Прізвище д’Артаньяна стала широко відомої завдяки письменникові Олександрові Дюма, що дав її своєму знаменитому героєві з роману «Три мушкетери». Але така людина жила насправді, і його біографія багата подіями нітрохи не менше літературного героя

Шарль де Батц – Кастельмор де Монтескью д’Артаньян походив із древнього, але збіднілого дворянського роду, весь стан якого полягало в стародавньому замку Кастельмор. Його ансамбль і до сьогоднішнього дня піднімається неподалік від французького міста Ош, що в XVII столітті був столицею провінції Гасконь.

Усе чоловіка з роду д’Артаньянов були військовими, і більша частина їхнього життя проходила вдалині від рідних місць. Д’Артаньян народився навесні 1620 року й був третім, самим молодшим, дитиною в родині. Коли він вирішив надійти на військову службу, два його старших брати вже були зроблені вофицеры.

Крім того, при дворі служив і його дядько. Тому юнак міг розраховувати на серйозну родинну підтримку. Дядько не тільки ввів Шарля в суспільство, але й познайомив його із графом Труавилем, що командував ротою королівських мушкетерів

Однак Шарлю не доводилося розраховувати на швидке просування по службі, оскільки в нього була безліч конкурентів із самих знатних родин Франції – настільки престижної вважалася служба в невеликий по складу роті мушкетерів. Тому він домагається зарахування у гвардію, щоб потрапити в діючу армію. У той час ішла знаменита Тридцятирічна війна, і він зумів вирізнитися в різних боях. Відтепер хороброго гвардійця бачать там, де гримлять пушки, лунає дзенькіт клинків і бій барабанів. Але пройшло чимало років, перш ніж д’Артаньян одержав плащ мушкетера. Правда, пробув він у цій якості недовго.

Наприкінці 1642 року кардинал Ришелье вмер, а трохи пізніше й король Людовик XIII. кардинал, Що Прийшов до влади, Мазарини, фаворит королеви – матері Ганни Австрійської, вирішив розпустити мушкетерів. Так наш герой виявився не при справах, так вдобавок і без гроша вкармане.

Однак йому знову повезло. Д’Артаньян стає одним з найближчих помічників кардинала Мазарини. Очевидно, відважний гасконец був від природи наділений не тільки хоробрістю, але й дипломатичними здатностями

Мазарини призначає його своїм спеціальним кур’єром, і в цій якості д’Артаньян робить ряд поїздок в Англію й в Іспанію. Зв’язок колишнього мушкетера із всесильним кардиналом не перервалася навіть тоді, коли до влади прийшла так звана фронда й Мазарини вийшов у вигнання. Д’Артаньян супроводжував опального кардинала й оселився разом з ним у німецькому місті Брюле. Але Мазарини не упокорився й почав боротися за повернення квласти.

Д’Артаньян знову проводить дні й ночі в сідлі, з доручення свого заступника вербує прихильників, збирає відданих йому солдат. Однак зусилля Мазарини виявилися даремними. Його призвали в Париж тільки на початку 1653 року, коли король Людовик XIV досяг повноліття. Разом з ним вертається в столицю й д’Артаньян. Як і інші придворні, він присутній на пишній коронації нового короля в Реймсі, після чого знову відправляється на війну

Мазарини, що знову став першим міністром, доручає своєму улюбленцеві звільнення міста Бордоіль, що був зайнятий заколотниками. Обложені готові були здатися, але боялися покарання. Д’Артаньян зумів проникнути в обложене місто й переконав його захисників у милості до них Мазарини. Бордо був зайнятий без бою, і заколотники одержали помилування. Із цього часу за хоробрим гасконцем закріплюється слава не тільки митецького воїна, але й хитрого політика

Повернувшись із перемогою в Париж, д’Артаньян знову надягає мундир мушкетера, оскільки Людовик XIV вирішив відновити свою особисту гвардію. Д’Артаньян одержує чин капітан – лейтенанта мушкетерів і стає їхнім фактичним командиром. Це призначення змінило все його життя: з бідного дворянина він перетворився в один із самих багатих і впливових людей у королівстві, тому що командир роти мушкетерів підкорявся тільки самому королеві

Д’Артаньян купує розкішний двоповерховий особняк неподалік від королівського палацу, а буквально через пару місяців вигідно жениться. Його обраницею стала мадам де Шанлеси, власниця великого маєтку, що перебував неподалік від Сен – Клу.

5 березня 1659 року відбулася пишна церемонія одруження, боярином на якій з боку нареченого був сам король. Крім маєтку, д’Артаньян одержав величезне по тимі часам придане – більше ста тисяч ліврів. Але вже через два роки д’Артаньян знову відправляється на війну, залишивши в Парижу дружину й двох дітей

Він і цього разу проявляє себе не тільки розпачливимим хоробрим, але й досвідченим стратегом. За мужність і відвагу через кілька місяців король удостоює д’Артаньяна посади доглядача королівського пташиного двору, що в ті часи вважалося досить почесним. Ця посада не вимагала ніяких праць і знань, але приносила стійкий і досить великий дохід

Улітку 1667 року д’Артаньян був призначений командуючим французькими військами, які повинні були відбити в іспанців французьке місто Лілль. Щоб допомогти обложеним, д’Артаньян переодягся в плаття торговця й пробрався через позиції іспанців. Він організував у місті штурмову групу й прорвав кільце оточення. Оказавшиеся між двох вогнів іспанці припинили опір. За цю перемогу д’Артаньян був зведений у графське достоїнство й призначений губернатором звільненого їм міста. Правда, він пробув у цій посаді недовго, тому що король знову викликав його в Париж. Там капітан мушкетерів провів усього кілька місяців, оскільки почалася війна з голландцями й разом з маршалом Тюренном д’Артаньян повів мушкетерів у Фландрію

Улітку 1673 року сорокатысячная французька армія осадила міцність Маастрихт на ріці Мозель. Д’Артаньян, звичайно, був у перших рядах що борються. Але цього разу удача змінила йому. Під час штурму міцності 24 червня він був важко поранений і через усього пари днів умерла. Його тіло було доставлено в Париж, де відбулися пишний похорон. « Д’Артаньян і слава спочивають в одній труні», – написав про нього один із сучасників

И проте, порівнюючи історію, що розповів Дюма, з життям реального д’Артаньяна, легко помітити, що письменник свідомо романтизує свого героя, роблячи його більше щасливим і метикованим, чим він був насправді. Крім того, Дюма переніс свого героя на кілька десятиліть раніше, зробивши його супротивником кардинала Ришелье.

Деякі із приписаних д’Артаньяну подвигів насправді зробили його брати, один із яких, Пьер де Монтескью, прожив довге життя й дійсно став маршалом Франції. Цікаво, що нащадки д’Артаньяна продовжують жити в замку Кастельмор і в наші дні. В 1963 році граф де Монтескью навіть випустив книгу за назвою «Справжній д’Артаньян».