Художня своєрідність гуморески ‘Моя автобіографія» Остапа Вишні
І. Твори автобіографічного характеру. (В Остапа Вишні є ціла низка автобіографічних оповідань: «Отак і пишу», «Великомученик Остап Вишня», «Все життя з Гоголем», «Панська ялинка»-, щоденник «Думи мої, думи мої…», який є цікавим зразком мемуарної літератури, а найкраща гумореска — «Моя автобіографія», яку письменник написав за два дні (15—16 березня 1927 року).)
II. Своєрідність художнього викладу. (Автор дотепно розповідає про найяскравіші моменти свого життя, про риси вдачі й світовідчування за допомогою цікавих коментарів, із виходом на суспільні, державні й естетичні проблеми. На перший погляд, оповідач у гуморесці — це пасивний, до всього байдужий учасник подій. Але це лише зовні віц маскується під «простачка», який з усім погоджується. Насправді перед нами постає прекрасний образ людини доброї, надзвичайно талановитої й дотепної, біографія якої невіддільна від історії рідного народу.)
III. Дотепність народного жарту. (Остап Вишня використовує етюди-розділи, де розповідає про те, де і коли народився, вчився («мати казали, що мене витяглії з колодязя, коли напували корову Оришку»), («Вчив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган… Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська»), У творі кожне речення звучить, як народний дотепний жарт. Остап Вишня мимовільно «вихоплює» найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Пише проте, що найбільше врізалося в пам’ять.)
IV. Цікаві композиційні знахідки в, гуморесці. (Характерною рисою стилю Остапи Вишні є наявність «відступів», зокрема про «Катехізис» Філарета та інші кпи ги: «Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками… їх рвати легше, і не пік боляче вони б’ються, як мати, було, побачить». Використання окремих підтекстів, зокрема у розповіді про початок літературної діяльності: з того часу, як «мене переїхати» з Києва в Харків, «зробився я Остапом Вишнею…» «(‘по чатку було тяжкувато, бо папір попервах був поганкуватий і чорнило не дуже добре, та й олівці часто ламались…» Із цих рядків напрошується висновок, шм велику роль у творчій роботі митця відіграють міра обдарованості, його громи дянська позиція, а часом пекельна праця.)
V. Мовне розмаїття. (Гумореска «Моя автобіографія» вражає людяністю, глибо кими і щирими почуттями. Від початку до кінця вона насичена народною ро ї мовною лексикою, розповідними інтонаціями. Здебільшого комізм ситуації V творі грунтується на контрасті.)
