Сатирична типізація в комедії І. Карпенка-Карого ‘Сто тисяч’

I. І. Карпенко-Карий – один із корифеїв української сцени. (Драматична творчість І. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української класичної драматургії XIX століття. Через величезну пізнавальну та художню цінність його твори вже понад сторіччя мають неабиякий успіх. “…Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого, – писав його видатний сучасник Іван Франко, – наповнює нас почуттям подиву його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант… “)

II. “Сто тисяч” – значний крок на шляху творчого зростання.

1. Засудження вад суспільного життя. (У п’єсі автор вістря своєї сатири спрямував проти сільських глитаїв, пройнятих ненаситною жадобою до збагачення. Усю увагу Карпенко-Карий зосередив на типовому образі “користолюбця”. Невдала спроба дешево придбати сто тисяч фальшивих карбованців виступає лише як епізод, який допомагає глибше розкрити характер персонажів.)

2. Центральний персонаж комедії – Герасим Калитка. (Це черствий і запопадливий власник, який над усе любить землю та намагається її придбати якомога більше. Жадоба збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю сільського глитая. Усі вчинки зумовлені цією пристрастю, підпорядковані цій мрії. Навіть родинні почуття в Калитки притуплені власницькими інтересами. Таких, як Герасим Калитка, у 80-х роках було немало, що дало змогу зграям шахраїв оббирати цих засліплених жадобою хазяїв.)


3. Примарливе прагнення Бонавентури. (Копач захоплюється заповзятливістю таких, як Калитка, “хазяйствених мужиків”, які поступово прибирають до своїх рук землі. Сам він теж мріє розбагатіти, тому і шукає скарб, перекопуючи тонни землі. Він хоче розбагатіти враз, без виснажливої щоденної праці.)

4. Своєрідність образу Савки. (Кум Калитки, Савка, теж мріє про гроші. Заради них він готовий іти в саме пекло, віддати душу Люциперові. На Івана Купала він ходив на роздоріжжя вклонитися Гнату безп’ятому і попросити грошей. Заради збагачення він ладен на все, нічого не боїться: “Страшно тільки без грошей, – говорить він, – а з грішми, сказано ж, і чорт не брат”.)

ІІІ. Відображення реального життя. (Нічого вигаданого у п’єсі “Сто тисяч” нема. Все у ній взято з життя, яке вирувало навколо І. Карпенка-Карого. І персонажів було з кого малювати: в селах в ті часи з’явилося багато нових багатіїв, яких і висміяв драматург у своїй сатиричній комедії.)