Тема батьківщини у віршах поетів російського зарубіжжя

Поети російського зарубіжжя виявилися в розлуці з батьківщиною по різних причинах. Когось вислало радянський уряд, хтось не зміг залишитися по ідейних міркуваннях, не приймаючи Радянської влади. Але покинута Росія для них однаково залишилася батьківщиною, джерелом спогадів і творчого натхнення

Росіяни письменники – емігранти ясно розуміли: у далекому національному середовищі їм не вижити без Російської мови, без внутрішнього зв’язку з російською культурою. Вони розглядали революцію й Громадянську війну як національну трагедію, але вірили у велич Росії

Вона не загине, – знайте!

Вона не загине, Росія

Вони сколихнуться, – вірте!

Поля неї золоті

(З. Гиппиус)

Вони згадують російську природу, і вона, навіть сама звичайна, здається їм прекрасною. В «товстих далеких словниках» немає російського вираження жіноче літо, а тут у Парижу «російське літо в Росії, заходи курної трави» здаються чудесними й неповторними

Эх, якщо б вузькоколійка

Ішла з Парижа в Єлець, –

Викликує Дон Аминадо. Тут, у Європі, розвинена цивілізація, але росіяни поети почувають, що вони тут чужі

И. Бунін згадує, «як гірко було серцю молодому», коли він прощався з батьківським будинком, ідучи в більше життя. І тоді спереду було ціле життя, майбутнє, і рідний будинок був готовий завжди його прийняти: «У птаха є гніздо, у звіра є нора…» Тепер у літнього вже людини «горестно й голосно» б’ється серце, тому що більше вже нема чого чекати, але входить він «хрестячись, у чужий, найманий будинок зі своєї вуж ветхою торбинкою». Повторювана початкова фраза вірша приймає інший відтінок – навіть у звіра є нора, а в птаха – гніздо

Позбавлені рідного будинку, поети розуміють, що не можуть стати Росії «чужим або ворогом». «Велика втрата – залишитися без її…» – пише Микола Оцуп. Самітність змусила поета відчути «всю життя глибину». «Мені важко без Росії», – зізнається автор. Так само відчуває себе й Зінаїда Гиппиус:

Якщо кінчено мою Росію – я вмираю

Ностальгічний настрій переважає в цих віршах, але зрозуміло, що своєї любові до Батьківщини ці поети залишилися вірні й дотепер продовжують відчувати себе росіянами поетами