Аналіз вірша Пастернаку “Нобелівська премія” – Пастернак Б. Л

В 1958 році Б. Пастернаку була присуджена Нобелівська премія за його добуток “Доктор Живаго”. І ця найвища нагорода світового співтовариства стала приводом для цькування поета в межах його батьківщини

Пастернаку відразу ж виключили зі Сполучника Письменників СРСР, йому загрожував арешт і посилання. У те лихоліття від поета відвернулися друзі, колеги, його підтримувала лише його супутниця життя – Ольга Ивинская. В обстановці тотального цькування й тиску, Пастернак відмовився від присудженої йому премії, написавши телеграму у Шведську академію

Вірш “Нобелівська премія” описує саме цю подію в житті письменника, однак, оскільки характер його був антирадянський, опубліковане воно було лише за рубежем

Зміст вірша нічого не говорить нам про подію, що викликало такий сумний настрій, тільки назва добутку відкриває нам завісу щирої причини пригнобленого стану письменника. Пастернак порівнює своє життя в СРСР із кліткою, ліричний герой “як звір у загоні”, а воля й воля десь далеко, десь за границею

Опис природи у вірші “Нобелівська премія” показує нам щирі почуття поета. Ліс і ставок відрізає ліричному героєві шлях, він не має можливості вибратися зі своїх символичных границь

Далі автор міркує над причиною всього цього. Він ставить риторичне запитання: “Я вбивця й лиходій?”. И сам же на нього відповідає, адже причина хмар, що згустилися над ним, у тім, що він прославив свою батьківщину власною творчістю й замість визнання й пошани, одержав гоніння

Остання строфа вірша наповнена оптимізмом, незважаючи на передчуття швидкої смерті, автор упевнений, що “дух добра” здолає всі злі сили, суспільство звільнитися від оковів тоталітаризму, зрозуміє весь жах подібного режиму, відчує, що бути вільним зі своїй країні – це природний і обов’язковий стан людини

Вірш трагично й дуже сміло, незалежно від положення Пастернаку він все – таки зважився висловитися, хоча подібні дії могли привести до самим сумного для поета наслідкам