Чи логічне поводження Наташи Ростовой в епілозі

На перший погляд, воно несподівано. Чи могла відбутися настільки значна зміна в людині? Життєрадісній, живій, вразливій, поетичній, непостійній Наташе – Дівчинці на зміну приходить Наташа – Жінка, домовита, господарська, що віддає всі сили й здатності родині й, нарешті, заспокоєна, погрязшая в побуті й щаслива від цього

Толстой веде з життя князя Андрія раніше, ніж так міняється Наташа. Він як би обгороджує свого багато, що пережив героя, від нового удару. Виходить, Толстой саме такий хотів показати Наташу востаннє. Видимо, епілог виник не раптом. Можливо, перелом, що происшли в Наташе, був наслідком тих більших і малих переживань, які перенесла вразлива, на всі чуйна натура цієї дівчинки. Можливо, що потрясіння, розчарування у всім, куди вона прагнула, і привели її до такої долі

Наташа в романі незвичайно природна. Вона залишається природної й в епілозі. Тільки вплинуло на неї оточення: спокійний, безхарактерний, неуважний Пьер, власні діти, що вимагають пещення, турботи, відходу, серйозного відношення. Вона так само залишилася неспокійною. Тільки тепер це проявляється в дріб’язках: чи приболіло маля, Пьер чи не повернувся вчасно – усе є предметом сильного переживання й навіть капризів. Можливо, що доля Наташи – повторення долі її матері, що всупереч очікуванням усіх вийшла заміж за простуватого, дурнуватого й добродушного графа Ростова й провела своє життя так, як і Наташа проводить її після заміжжя. Ясно одне. Наташу не можна засуджувати. Вона багато вистраждала, завзято шукала своє щастя, і тепер коли знайшла його, має на нього повне право. Товстої створив образ Наташи, дуже полюбив її й у що б те не стало хотів зробити її щасливої. Залишити її такий, який вона була, – значило ввести неї в ненависний Толстому «світло». І автор оселив її в селі, подалі від світського суспільства, віддав перевагу долі обивателя долі світської левиці. Крім того, йому ближче таке життя, какою живе тепер Наташа. Видимо, це не далеко від ідеалів Толстого. Він хотів зробити Наташу щасливої й зробив, як зміг

Я схильна думати, що поводження Наташи в епілозі логічно. Можуть існувати інші думки й багато доказів, але мені здається, що Толстой з його поглядами на прогрес і зміни залишився задоволений щастям Наташи. Він створив у Літературі новий, привлекательнейший жіночий образ, але далі не пішов. Шлях життя героїні нічим не чудовий вэпилоге.

Епілогу можна було не писати, але Толстой, очевидно, хотів визначити місця своїх героїв, щастям відшкодувати всі позбавлення й втрати їх і відновити «мирну», спокійне життя. Можна сказати, що цим був нанесений удар всім тим новим прогресивним ідеям, які виникали в романі. Взагалі епілог далеко не приводить у захват, але на питання, чи логічно поводження в ньому Наташи, я вважаю, можна відповісти ствердно.