Антисталінська спрямованість поем Твардовского «За далечінню – далечінь» і «Теркин на тім світлі» – Твардовский Олександр

 

чиБув Олександр Трифонович підданий тому страшному вмінню по – різному, коли треба, бачити те саме? Тому, про що О. Бальзак говорила: «Коли людина досягає вершин влади, йому приписуються всі чесноти, які тільки можна перелічити в епітафіях, коли ж попадає в лихо, у нього виявляється більше пороків, чим у блудного сина».

Так, він не уник, звичайно, загальної сумної долі – необхідності вихваляти батька народів, великі й страшні переломи. Так, ми знаємо тепер, після спогадів його брата, що він приховував факти про своїх рідні. Але згадаємо той час, зрівняємо Твардовского з іншими й зрозуміємо, що тільки тяжка необхідність і віра, що все зміниться, змушували його кривити душею. І, може бути, саме тому, що так важко часом йому бувало, він одним з перших у радянській Літературі почав боротьбу проти сталинизма.

Так, совість його була чиста, інакше б він надійшов, як Фадєєв. Але мучило те, що своєю творчістю служив тиранові. І останній період його життя можна без перебільшення назвати спокутою мимовільної провини. І навіть більше. Будучи редактором журналу «Новий мир», Твардовский зробив, всупереч небажанню багатьох, інше дуже важлива справа. Він опублікував повість тоді невідомого письменника, що був політв’язня, Олександра Ісайовича Солженицына «Один день Івана Денисовича». Повість ця про страшні сталінські табори потрясла країну. Тим самим Олександр Трифонович виявився хресним батьком великого російського письменника. Більше Солженицына, мабуть, ніхто не зробив для викриття Сталіна й сталинизма. Недарма його так люто переслідували в 60 – 70 – е роки

Поему «За далечінню – далечінь» Твардовский почав писати наприкінці сорокових років. Але, видимо, уже тільки в середині 50 – х там з’явилися антисталінські нотки. Тому й відчувається деяка чужеродность місць, присвячених сталінського часу. У той же час самі ці частини чудові. Видимо, тут виявилася та трагічна роздвоєність чесних людей цього періоду: неприйняття сталінських злочинів і спроба відокремити його від ладу. І все – таки видно й інше. Поет сам не відчуває цієї роздвоєності

Що потрібно, щоб жити з розумом?

Зрозуміти свою планиду:

Знайти себе в собі самому

И не випускати з очей, –

Писав він незадовго до смерті. Твардовский не втратив себе

Сталіну і його справам у поемі присвячена, в основному, одна,

Передостання (по суті, остання), глава «Так це було».

…Коли кремлівськими стінами

Живий від життя обгороджений,

Як грізний дух він був над нами, –

Інших не знали ми імен

Так починається ця глава. І далі автор з нещадною щирістю розповідає, як нестримно прославлявся вождь, що «він міг на цілі народи обрушити свій верховний гнів…», як, щоб возвеличити себе, він наказував відкривати всі нові й нові будівництва, які розоряли народ. У результаті всюди тітка Дар’я «і із трудоднем пустопорожнім, і із трудоночью – не повній». І багато про що іншому, сумному, говорить поет. Він чесно зізнається:

И хто при ньому його не славив,

Не підносив –

Найдися такий!

И все – таки ця глава написана якимось урочистим складом. Поет ще не усвідомив повністю всю трагедію, непоправність доконаного Сталіним. Йому ще здається, що:

…і в нашій книзі золотий

Немає ні однієї такої сторінки,

Ні рядка, навіть коми,

Щоб нашу славу притемнила,

Щоб заслонила наша честь

Поема «Теркин на тім світлі» теж замислювалася автором після війни. Але й у ній уже набагато більш об’ємно й глибоко піддані їдкому осміянню й самому вождеві й, очне, система, їм створена. Дія, поміщена із землі на те світло, створює дивний ефект. Ми не тільки бачимо вбогість і непотрібність створеної бюрократичної системи, але і явну антилюдську її спрямованість, з її поділом суспільства на категорії, таємністю, спробами відокремити нашу країну від усього миру стіною, бюрократизмом. І, зрозуміло, всевладні органи

…Є те світло…

И, звичайно, буржуазний

Теж є саме собою…

Там, по – перше, дисципліна

Проти нашого слабка

И, будь ласка, картина:

Отут – колона,

Там – юрба

Наше те світло організоване

З повною чіткістю у всім:

Розпланований по зонах

По відділах рознесений

Так поет приходить до розуміння неможливості відокремити долю своєї країни від долі миру, змінити людську натуру, насадити замість соціалізму казарму. І ця настроєність робить його творчість привабливим для сьогоднішнього й, сподіваюся, завтрашнього читача

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы