Короткий зміст Уроки французького Распутін В

Герой добутку – одинадцятирічний хлопчик, що жив і вчився в селі. Його вважали «тямущим», тому що він був грамотним, а також до нього часто приходили з облігаціями: уважалося, що в нього щасливе око. Але в селі, де жив наш герой, була тільки початкова школа й тому, щоб продовжити вчитися, йому довелося виїхати в райцентр. У цей важкий післявоєнний час, у період розрухи й голоду, його мати всупереч всім нещастям зібрала й відправила сина вчитися. У місті він почував голод ще сильніше, тому що в сільській місцевості легше добути собі їжу, а в місті все потрібно купувати. Хлопчикові довелося жити в тітки Наді. Він страждав недокрів’ям, тому щодня купував на рубль склянка молока.

У школі він учився добре, на одні п’ятірок, крім французької мови, йому не давалася вимова. Лідія Михайлівна, учителька французького, слухаючи його, безсило морщилася й закривала ока. Один раз наш герой довідається, що можна заробити гроші, граючи в «чику», і він починає грати в цю гру з іншими хлопчиками. Однак він не дозволяв собі сильно захоплюватися грою й ішов, як тільки вигравав рубль. Але в один день інші хлопці не дали йому піти з рублем, а змусили грати далі. Вадик, кращий гравець в «чику», спровокував бійку. Наступного дня нещасний сільський хлопчик приходить у школу весь побитий і Лідії Михайлівні розповідають, що трапилося. Коли вчителька довідалася, що хлопчик грає на гроші, то викликала його на розмову, думаючи, що гроші він витрачає на цукерки, а насправді він купував молоко для лікування. У неї відразу змінилося до нього відношення, і вона вирішила займатися з ним французьким окремо. Учителька запрошувала його до себе додому, пригощала вечерею, але хлопчик не їв з гордості й стиснення. Лідія Михайлівна, досить забезпечена жінка, дуже співчувала хлопцеві й хотіла хоч небагато оточити його увагою й турботою, знаючи, що він голодує. Але він не приймав допомоги доброї вчительки. Вона намагалася надіслати йому посилку з їжею, але він віддав її назад. Тоді Лідія Михайлівна, щоб дати хлопчикові шанс мати гроші, придумує гру в «замеряшки». А він, думаючи, що такий спосіб буде «чесним», погоджується й виграє. Директор школи порахував гру з учнем злочином, спокушанням, але так і не розібрався по суті, що змусило вчительку на це. Жінка їде до себе на Кубань, але вона не забула хлопчика й надіслала йому посилку із продуктами й навіть із яблуками, які хлопчик ніколи не пробував, а бачив тільки на картинках. Лідія Михайлівна – добра й безкорислива людина. Навіть, втратившись роботи, вона ні в чому не винить хлопчика й не забуває онем.